Автограф. - Червоноград: Додаток до газети “Літературний Червоноград”, 2020. - 52 с.

* * *

Це вже друге видання альманаху “Автограф”. Його ініціатор, редактор, упорядник і видавець - Ігор Дах.

Кажуть, що почерк людини визначає її характер, настрій, прагнення... Тож особливість альманаху полягає в тому, що тексти (вірші, проза) написані авторами від руки з автографами («особистими підписами», як ми інколи говоримо). Через сканування так вони й подані до друку. Тут уже нічого не відредагуєш, не внесеш жодних правок. Також вміщено фото кожного автора й стисле його представлення. До речі, редактор добирав лише тих авторів, які мають у своєму творчому доробку хоча б одну видану збірку.

Цього разу на сторінках «Автографа» виступили Марія Грицан, Ігор Дах, Маркіян Лехман, Михайло Махник, Тетяна Балагура, Надія Олійник, Роман Пастух, Надія Самсін, Ірина Ракус, Анна Кінаш, Леся Гук, Василь Кузан, Юлія Фиштик, Василь Тарчинець, Степан Яким, Микола Зимомря, Клавдія Дмитрів, Уляна Борута, Мар'яна Пак, Ірина Левко, Марія Деленко, Ольга Яворська. Доволі широка й авторська географія - Червоноград, Сокаль, Дрогобич, Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Полтава, Київ...

Слушно зауважує у передмові Ігор Дах: «Люди зовсім перестали спілкуватися за допомогою листівок, яких витіснили стільникові телефони та скайпи. Із літератури зникає епістолярний жанр». А й бо справді! Авторові вже важко (чи то лінь сповиває) написати кілька слів від руки...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів

 

 

У часі спокою нічного

За свіжим ароматом чаю

Сиджу. Не хочу вже нічого,

Та думати не припиняю.

Питання вічне мене мучить:

Звідки взялась така краса?

А, може, Небо це озвучить?..

На що і сподіваюсь я.

Спокійна ніч своє зробила -

Все оповите тишиною.

Ліхтар на небі запалила.

Це - місяць розмовля зі мною.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

Чому лист з дерева спадає?

В дитинстві я про це не знав.

У майбутті колись згадаю,

Як юний Львовом я блукав.

Поет ідей собі шукає.

А чи таки він їх знайшов?

Рікою час пливе-спливає.

Акорд прощання підійшов.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства.

м. Львів

 

Думка все ж не покидає

Про її прекрасні очі,

Погляд карий пригортає.

Не заснути до півночі.

Часто думаю про неї:

- Чого ж маниш так до себе,

Ти, Прекрасная Лілеє?..

Ні! Не можу я без Тебе!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

(З циклу “Рідна природа”)

Хто ж це так літнього спекотного дня дивно й невгамовно свистить у бабусиному саду?..

Вдивляюся у верховіття дерев, та нікого не бачу. Невже шпак прилетів за завичкою на вишню, щоб поласувати ягодами? Але ж «вишневий сезон» вже давно завершився, жодної ягідки не знайдеш. Самого шпака також не видно.

Тим час свист лунав усе гучніше й гучніше. Після нетривалих пошуків знайшов виконавця. Це дятел вмостився високо на засохлій гілці старого горіха і насвистує мелодії.

Відверто кажучи, я оторопів. Адже й гадки не мав, що дятли свистять, хоча доволі часто спостерігав за ними. Був упевнений: вони лише барабанять по дереву, вишукуючи короїдів.

Дятел тим часом високо-високо підняв дзьоба і ще раз заспівав свою мелодію, та так хвацько, що, здавалося, червоний берет ось-ось злетить з його голови. Потім на мить стих і забарабанив по сухій гілці.

Воістину, вік живи - вік учись. А скільки ще незвіданих таємниць приховала від мене Природа?!.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів

 

 

Григорія Тютюнника (1920-1961 роки життя) український читач знає насамперед як блискучого прозаїка. І мало хто здогадується, що він був ще й талановитим поетом.

Німецько-радянська війна (і так історики тепер називають Велику Вітчизняну війну) застала письменника у Харкові. Виповнився йому тоді 21 рік. З третього курсу філологічного факультету університету разом з Олесем Гончарем, іншими студентами пішов Григорій Тютюнник у страшний вир війни. Про ті найдраматичніші дні свого життя згодом напише: «У 1941 , восени, пішов на фронт рядовим бійцем».

Воював на передових, зазнав гіркоти полону й випробувань втечі з нього, чотири рази тяжко поранений. Втратив багато крові, здоров'я, сил, але вижив і назавжди лишився співцем високих людських почуттів, ідеалів, чистих помислів, не розгубив дорогоцінного дару бути щирим, відвертим, ніжним і сильним водночас, бути Людиною!

Григорія Тютюнника ми завжди знали і знаємо як автора талановитого роману «Вир», збірки оповідань «Зоряні межі», Невеликої повісті «Хмарка сонця не заступить». А він усе життя писав ще й вірші, незбагненно красиві, неповторно ліричні, філософські, мудрі. Але навіть в українських енциклопедіях не згадується про його високий поетичний дар. Єдина збірка «Журавлині ключі» вийшла друком 1963 року, аж через два роки після смерті автора.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

Сторінка 1 із 26

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.