Останні новини
17 вересня 2021
15 вересня 2021
14 вересня 2021

 

(З фенологічного щоденника)

Кажуть, що, зазвичай, птахів вітають уранці. Це вони своїм щебетом і співом будять нас, людей, зі сну, сповіщають, що настав новий день, час для праці. (Сприйміть, як образність!). А тут сталося навпаки...

Увечері Великодньої неділі, вийшов на балкон подихати свіжим повітрям. Живемо на п'ятому (останньому) поверсі нашого міського будинку. Над нами - тільки небо. Цього вечора воно було чистим, голубим. Жодної хмаринки. Не дивуйтесь: день вже триває довго, вечірні сутінки не поспішають сповити землю.

Весело і радісно на душі, адже світле свято Воскресіння Христового!

Аж тут ще одна радість сповнила душу і серце - ластівки повернулися з вирію! Стрімко сновигають у небі над багатоповерхівками. Важко полічити скільки їх, але, мабуть, сотня прилетіла, не менше. Вранці, коли повертався з батьками з церкви, їх ще не було. Отож щойно-щойно повернулися з далекої мандрівки.

Понад годину спостерігав за ними.

Довго кружляли вони у небі. Потім одні залітали до свого рідного гнізда (про таємницю скажу згодом), інші шукали місце для будівництва нового. Не без того, щоб не шукали собі пару. А, може, вже знайшли дорогою до рідної землі...

У ластівок заведено («про таємницю»): чужого гнізда вони не займають, а будують своє. Виняток: господарі не повернулися з вирію, загинули на чужині, чи, принаймні, загинув один з птахів, тоді одна «половинка» шукає другу «половинку» для продовження роду і вже займають «напівчуже» гніздо. Ластівки - птахи мирні!

Щось знаменне у тому: ластівки прилетіли саме на Великдень, принесли на крильцях справжню весну.

Так і кортіло гукнути на весь голос:

- Вітаю вас, ластівки!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

 

 

 

 

(З циклу “Рідна природа”)

Весною, коли розпускаються дерева, кущі, а деякі вже квітніть, приємно посидіти на лавчині у міському парку, помилуватися красою довкілля, послухати чарівний спів птахів, які, зголоднілі після зими чи зморені далекою з вирію, радіють жаданій весні, та ще й настирливо шукають у молодій травичці поживу. Тепер її вдосталь. Голодні, вони не завжди звертають увагу на людей (а тут їх чимало!).

Отак би сидіти, спостерігати і думати про щось приємне...

Отож сидів на лавчині парку і... «медитував»...

Але мої роздуми, духовний спокій (я б назвав це станом «нірвани») враз перервала синичка. Спочатку пташка без вагань сіла біля мене на спинку лавки, потім відважно стрибнула на плече. Я здивувався. А та стала довірливо заглядати в очі. Простягнув до пташечки відкриту долоню (зрештою, долоня - то долоня, вона завжди відкрита). Синичка стрибнула на неї, почала торкатися дзьобиком, наче хотіла щось знайти поживне.

Як не здогадатися: взимку час від часу її підгодовували добрі люди. От і звикла синичка до людей, навіть, очевидно, брала гостинці з рук. Марно, що прийшла весна і з'явилося вдосталь поживи. Попоїсти дармового хліба їй і тепер кортить.

На жаль, гостинців для жовтогрудої красуні я не мав. Синичка тицяла-тицяла дзьобиком по моїй порожній долоні, що аж залоскотало, знову стрибнула мені на плече, невдоволено (ображено) свиснула мені під вухо і перелетіла на сусідню лавчину.

Тут сидів тато з хлопчиком-школяриком (за віком, мабуть початкових класів), які спостерігали цю картину. Синичка повторила трюк: спочатку сіла на спинку лавки, потім на плече хлопчику і довірливо подивилася йому в очі, коли той повернувся обличчям до пташки. Хлопчик, на щастя, мав у кишені печиво. Подрібнив одну «пластинку» та простягнув долоню з крихтами синичці. Вона зручно вмостилася на долоні і стала їсти крихти. Ох, і смачно поласувала пташка! Потім весело (вдячно) свиснула і зникла у гущавинах парку...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

* * *

Мені наснився дивний сон:

У ньому я літала.

У чарівному цьому сні,

Мов бджілка, мед збирала.

Поміж квіток літала я,

Поміж дерев, в ліс сивий,

На пелюстки сідала я,

Нектар солодкий пила.

Зі мною друг мій мандрував -

Метелик чорно-білий...

Лиш зранку зрозуміла, що...

Це - тільки сон красивий.

* * *

Весняне світить сонечко,

Любов'ю зігріває,

Теплесеньким промінчиком

Людей всіх звеселяє.

Від нього прокидається

Усе-усе на світі,

З-під снігу пробиваються

Весняні перші квіти.

Пелюсточки всміхаються,

Їх вітерець колише.

І кожний запах весняний

Птахів додому кличе.

* * *

Ходить-ходить весна по діброві,

Оберемки кидає квіток.

Поміж трав, на лугах та край поля

Різнобарвний плете з них вінок.

Заплітає вона у травицю

Жовті барви веселих кульбаб,

Додає ще медунку грайливу...

Неземний весняний аромат.

Єва ШУЛЬСЬКА.

Учениця 4-Б класу Червоноградської СШ №8, слухач МАЛіЖ

 

 

 

(З циклу “Рідна природа”)

За нашим городом у селі рясно поросла лобода та інші трави, багаті на насіння. Це місце облюбували горобці, синички... Адже воно - щедрий стіл для них. Тож навідуються сюди регулярно, ледь не щодня. Цікаво спостерігати за ними. Під час пташиного обіду можна підійти до пернатих близько-близько. Все ж, краще не тривожити.

Особливо багато прилітає пташок, коли насіння рослин дозріває, починає осипатися на землю. Вони охоче ним ласують аж до пізньої осені. Взимку землю вкриває сніг. Але пташки і далі навідуються. Мабуть пам'ятають про щедрий стіл. За старшими прилітає молодь. Однак під шаром снігу (тим паче товстим) їм не вдається знайти щось поживне чи, принаймні, вдосталь похарчуватися.

Аби не розчаровувати пернатих друзів, час від часу (як тільки випадає слушна нагода вихідні від студентських занять) став навідуватися сюди і насипати просто на сніг жменьку зерен пшениці, гречки, проса, крихти хліба. Годівнички не чіпляв, бо ніде. Поряд жодного деревця чи кущика, а лише просторий луг. Певен, птахи дякували і за це. Траплялося, що тільки порозсипав по снігу гостинці, а тут враз випав новий сніг і накрив їх. Птахи таки прилітали інстинктивно. Бувало порпалися у снігу і щось знаходили.

Прийшла весна-красна, розтанув сніг. Горобці, синички, інше дрібне птаство і далі гостює за нашим городом. Та вже не насіння шукає, яке ввійшло в землю і ось-ось проросте новим зіллям. Тепер пташки ласують комахами, черв'ячками, зосереджено, заклопотано шукають їх поміж молодої травички.

І так з року в рік...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

Вона створена для того, щоб любити,

Щоб дарувати ніжність та тепло.

Весняний цвіт у серці оживити,

Щоб все любов'ю навколо цвіло.

Вона так гарно вміє чарувати -

Тоді на крилах прилетить весна.

І серцю хочеться лишень співати,

Бо особливий дар має Вона!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

(З фенологічного щоденника)

Вважаю, що за лісовими птахами найкраще спостерігати ранньою весною, поки дерева не вкрилися листом, коли пернаті щойно повертаються з вирію, невгамовно співають, шукають собі пару, і навіть за тими птахами, які не відлітають у вирій.

У травні, на початку літа також добре чути їхні голоси — пташині концерти, але самих виконавців годі побачити. Широкі крони дерев, вкриті рясним листом, навіть хвойні дерева, які тієї пори стають “пухнастими”, надійно маскують пернатих.

Отож навідався у лісову смугу наприкінці березня і зустрів свою «давню» знайому - вівсянку. Жовтуватого кольору з дрібними темними цятками (розміром, як зерна вівса) вона нагадує канарку. Але це про самця. Самичка виглядає скромніше. Ще змалку вчили мене розрізняти цю пташку. Потім читав про неї у біологічних довідниках, користувався Інтернетом.

Пташка стрибала по гілках, потім спустилася на землю і щось заклопотано вишукувала. Мабуть, поживу. Адже вже ожили комашки, черв'ячки... Вівсянка до них ласа. Та, насамперед, надає перевагу насінням рослин. Тому навідується на поля з хлібними злаками. Після жнив має багатий стіл із зерна, що впало на землю. Підбирає його. Холодної пори вівсянки збираються біля людським поселень, часто у компанії синичок.

Наостанок вівсянка неабияк потішила мене своїм хвацьким співом:

- Сінь-сінь-сінь!..

(Щось схоже на китайську мову).

Кажуть:

- Вівсянка весною заспіває - значних похолодань уже не буде.

- Почув голос вівсянки - можна розпочинати весняну сівбу.

- Вівсянка весну будить.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.