Останні новини
31 липня 2021
31 липня 2021

 

Книга книг. Так нерідко називають Біблію (Святе Письмо). Вона й справді заслуговує цього визначення. І не тільки тому, що, по суті, є Книгою книг, бо містить в собі їх щонайменше 77. (Тут на кількості позначилися канонічні традиції різних церков)...

У цьому дописі ми аж ніяк не претендуємо на всебічний (тим паче глибокий теологічний) аналіз сторінок Святого Письма, зважаємо на релігійні почуття і переконання представників усіх віросповідань і конфесій (і тих, для кого Біблія не є Святим писанням), а хочемо акцентувати увагу на прочитанні Книги книг як найдосконалішого шедевру світової літератури. Адже вона давала і дає натхнення багатьом митцям, письменникам.

У своєрідному зводі пам'яток давньої літератури, що ввійшли до Біблії (а написані вони, як вважають, Богом натхненними людьми) відображено думки, події, сподівання більш як тисячолітнього періоду писемної історії і, можливо, такого ж періоду усних переказів, коли ще слово не втілювалось у знаки.

Найстаріші частини Біблії з'явилися у IX ст. до н.е., а наймолодші - у I-II ст. н.е. Звідси й розмаїття їх змісту, жанрів, стилів, характеру мовлення, образності.

Розпочинається Біблія розповідями про створення світу, а закінчується грізними пророцтвами про його кінець, але вічне життя праведних. Між цими «межами» (альфа і омега, початок і кінець) є все, що народжувала людська думка: переможна пісня, скорботний плач, любовна поезія, філософські роздуми, історичні оповіді, побутові повчання, моральні кодекси, правові норми і навіть гігієна (чистота душі і тіла)...

Але Біблія - це водночас і священна книга для іудеїв (Старий Завіт) та для християн. З неї черпають віросповідні догмати, культові приписи, моральні установи. І в буденній свідомості, і в духовній сфері Біблія ототожнюється з вічним джерелом, світлом істини.

Слід затямити, що попри існування різних віросповідань та конфесій, Біблія - це ще й цінна пам'ятка історії культури та літератури. І тепер вона у світі перевидається найчастіше, доволі високими тиражами. Тому її значення набагато ширше.

Утім, кожен християнин повинен уважно читати і ретельно вивчати Святе Письмо.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

Автограф. - Червоноград: Додаток до газети “Літературний Червоноград”, 2020. - 52 с.

* * *

Це вже друге видання альманаху “Автограф”. Його ініціатор, редактор, упорядник і видавець - Ігор Дах.

Кажуть, що почерк людини визначає її характер, настрій, прагнення... Тож особливість альманаху полягає в тому, що тексти (вірші, проза) написані авторами від руки з автографами («особистими підписами», як ми інколи говоримо). Через сканування так вони й подані до друку. Тут уже нічого не відредагуєш, не внесеш жодних правок. Також вміщено фото кожного автора й стисле його представлення. До речі, редактор добирав лише тих авторів, які мають у своєму творчому доробку хоча б одну видану збірку.

Цього разу на сторінках «Автографа» виступили Марія Грицан, Ігор Дах, Маркіян Лехман, Михайло Махник, Тетяна Балагура, Надія Олійник, Роман Пастух, Надія Самсін, Ірина Ракус, Анна Кінаш, Леся Гук, Василь Кузан, Юлія Фиштик, Василь Тарчинець, Степан Яким, Микола Зимомря, Клавдія Дмитрів, Уляна Борута, Мар'яна Пак, Ірина Левко, Марія Деленко, Ольга Яворська. Доволі широка й авторська географія - Червоноград, Сокаль, Дрогобич, Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Полтава, Київ...

Слушно зауважує у передмові Ігор Дах: «Люди зовсім перестали спілкуватися за допомогою листівок, яких витіснили стільникові телефони та скайпи. Із літератури зникає епістолярний жанр». А й бо справді! Авторові вже важко (чи то лінь сповиває) написати кілька слів від руки...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів

 

 

У часі спокою нічного

За свіжим ароматом чаю

Сиджу. Не хочу вже нічого,

Та думати не припиняю.

Питання вічне мене мучить:

Звідки взялась така краса?

А, може, Небо це озвучить?..

На що і сподіваюсь я.

Спокійна ніч своє зробила -

Все оповите тишиною.

Ліхтар на небі запалила.

Це - місяць розмовля зі мною.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

 

Чому лист з дерева спадає?

В дитинстві я про це не знав.

У майбутті колись згадаю,

Як юний Львовом я блукав.

Поет ідей собі шукає.

А чи таки він їх знайшов?

Рікою час пливе-спливає.

Акорд прощання підійшов.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства.

м. Львів

 

Думка все ж не покидає

Про її прекрасні очі,

Погляд карий пригортає.

Не заснути до півночі.

Часто думаю про неї:

- Чого ж маниш так до себе,

Ти, Прекрасная Лілеє?..

Ні! Не можу я без Тебе!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

(З циклу “Рідна природа”)

Хто ж це так літнього спекотного дня дивно й невгамовно свистить у бабусиному саду?..

Вдивляюся у верховіття дерев, та нікого не бачу. Невже шпак прилетів за завичкою на вишню, щоб поласувати ягодами? Але ж «вишневий сезон» вже давно завершився, жодної ягідки не знайдеш. Самого шпака також не видно.

Тим час свист лунав усе гучніше й гучніше. Після нетривалих пошуків знайшов виконавця. Це дятел вмостився високо на засохлій гілці старого горіха і насвистує мелодії.

Відверто кажучи, я оторопів. Адже й гадки не мав, що дятли свистять, хоча доволі часто спостерігав за ними. Був упевнений: вони лише барабанять по дереву, вишукуючи короїдів.

Дятел тим часом високо-високо підняв дзьоба і ще раз заспівав свою мелодію, та так хвацько, що, здавалося, червоний берет ось-ось злетить з його голови. Потім на мить стих і забарабанив по сухій гілці.

Воістину, вік живи - вік учись. А скільки ще незвіданих таємниць приховала від мене Природа?!.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.