а Ілля доточить…

1та 2 серпня, відповідно, вшановують Святу Мокрину (Макрину) і Святого пророка Іллю. У народному календарі українців цих два дні тісно взаємопов’язані. За ними спостерігали за погодою і казали: «Якщо на Мокрини дощ, то негода встановиться на сорок днів». Отож, «Мокрина замочить, а Ілля доточить».

На півдні і в деяких центральних регіонах України цієї пори подекуди вже завершували жнива. Дожинаючи ниву, господиня залишала оберемок незжатого колосся, переплітала його перевеслом і прикрашала польовими квітами. У середині оберемка облаштовувала імпровізоване гніздечко для перепілки чи куріпки. У нього клала скибку хліба, посипаного сіллю, ставила кухлик з водою, щоб і «пташка оселилася», і «хліба наступного року було вдосталь». Такий витвір флористики ще називали «Спасова борода», «Спасові на бороду», або «Іллі на бороду». Недоторканим він залишався аж до оранки.

Народні прикмети:

-Грім з дощем на Іллю – на сльотаву погоду.

-Небо на Іллю безхмарне – хліб не вродить.

-На Іллю не буде волоття – не буде в млині молоття.

-Літо на Іллі до обіду, а після обіду вже осінь.

-Мужик до Іллі купається, а після Іллі з рікою прощається (вода у річка та озерах стає холодною).

Тарас ЛЕХМАН

-Серпень пахне хлібом, садом і медом.

-Прийшов серпень, а за ним осінь стала на порозі.

-Рано листя жовкне (рано листя падає на землю) – на ранню зиму.

-Чим спекотніший серпень – тим холодніше буде у лютому.

-Серпень з першим хлібом приходить.

-Як у серпні добре вродить, то зима не зашкодить.

-Мокрий серпень – зима гнила.

-Серпень ходить садом, кладе у кошик яблука, груші, виноград… Чим більше плодів вродило – тим тривалішою буде зима.

-Серпень – присмерк літа, межа літа й осені.

-У серпні зорі падають з небес.

-Зоря червоніє – на вітер; блідне – на дощ; зоря ніжно-рожева або золотава – на суху погоду.

-Павуки плетуть довгі павутинки – ознака наближення осені.

-Зі ставка чути свіжою рибою – цього дня буде дощ.

-Комарі літають роєм, в’ються стовпцем – буде хороша погода; поховалися – на дощ.

-Овес обважнів китицями – з’явилися опеньки.

-Небо над лісом посиніло – на тепло.

-Ніч світла, тиха, без роси – наступного дня чекати дощу.

-Пліснява на ганчір’ї – до врожаю рижиків.

-Промені сонця темніють – до сильної грози.

-Туман чистий – грибів буде густо.

-Хмари після обіду з’являються чорні і густі – ввечері буде дощ.

-Цукор стає вологим – на негоду.

-Перед дощем раки вилазять на берег і зариваються в пісок.

-Веселку видно після дощу і вона швидко зникає – буде гарна погода; довго грає і «дає воду» - на негоду.

-Місяць народився і водою умився (вночі падав дощ) – дощ буде довго; народився без дощу – довго стоятиме гарна погода.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

У давнину практикували цікавий спосіб колективної праці на жнивах – зажин. Коли у господаря було багато землі, а сам не міг впоратися зі збиранням хліба, тоді він винаймав додаткову робочу силу.

В основі зажину був договір про взаємні обов’язки та умови оплати праці «зажинщикам» (так називали найнятих женців): чи то зерном, чи то грішми… Для найбіднішого селянства це ставало ледь не єдиним джерелом існування, хоч якогось статку.

Пошуки такого заробітку вже починалися з Великого посту. Та найчастіше із зажинщиками домовлялися напередодні Трійці.

Замість грошей чи зерна розмір оплати праці міг дорівнювати кожному третьому сніпу. (І це була велика плата!). Крім того, господар мав забезпечити наймитів належним харчуванням. Дехто з наймитів зголошувався на продовження праці і приходив на обмолот зерна, але вже за окрему плату.

Договір був усним, однак здебільшого укладався при свідках, навіть у корчмі (частував, звісно, господар). Його порушення з боку господаря-землевласника піддавався строгому громадському осуду. Порушника «брали на кпини», кепкували з нього, бувало, що й не пускали до церкви. Зрештою, самому господарю такі порушення не були вигідними. Наступних жнив він міг і не набрати помічників…

Тарас ЛЕХМАН

26 липня – Собор Архангела Гавриїла. (Ще одне свято Собору Архангела Гавриїла відзначаємо 8 квітня).

За цим днем, який у народі називають – Сухим Гавриїлом (рідше – липневим Гавриїлом, Гаврилом), передбачали погоду на майбутню осінь, принаймні, її першу половину.

Народні прикмети:

-Хороша погода в цей день віщує хорошу осінь.

-Сухий Гавриїл – осінь буде сухою і теплою; з дощем – на мокру осінь.

-Хмари зібралися «докупи» - до тривалої негоди.

-Туман над лісом кілька ранків поспіль висне і довго не спадає, а то й піднімається вгору – до дощу, але підуть гриби.

-З вербових листків стікає сік – перед дощем.

-Миші їдять (точать, подрібнюють на тирсу) сіно чи солому у стіжках – до ранньої осені, холодної і тривалої зими.

-Якщо на Сухого Гавриїла ще озвалася зозуля (щоправда, таке рідко трапляється) – на сухий серпень і погожий вересень.

За фенологічними спостереженнями, від дня Сухого Гавриїла пташенята диких пернатих поступово, але назавжди покидають батьківські гнізда. Зокрема на водоймах побачиш живі «вервички» потомства диких качок; ще, тулячись до батьків, плавають малі лебеді; головами вниз заглядають з гнізд пташенята лелек. Мине місяць часу і птахи почнуть відлітати у вирій. Але вже тепер це нагадує людям про наближення осені.

Тарас ЛЕХМАН