24 листопада – вшановують Святу Катерину, дівчину надзвичайної вроди. Спочатку вона була язичницею, але, ставши християнкою, навернула у нову віру багатьох учених і філософів. Загинула мученицькою смертю 310 року.

У багатьох народів світу, в т.ч. й українців, Святу Катерину називають покровителькою жіночої долі. У Франції, наприклад, навіть «перестарілі» жінки просили Достойницю дарувати їм молодого та багатого кавалера.

Українські дівчата у ніч на Катерини ворожили на свого судженого, омріяного парубка, якого вподобали. Такі ворожіння фактично не відрізняються від обрядів, які дівчата здійснювали у ніч на Андрія. Але з-поміж них був один особливий. Дівчина у ніч на Катерини ставила у глечик з водою молоду гілочку вишні. Якщо вона розпуститься, розквітне до Різдва, то наступного року на дівчину чекатиме щастя.

Жінка, у якої був чоловік-гульвіса, молилася до Святої Катерини і просила, щоб та навернула його на доброчесний шлях.

Народні прикмети:

-Світла ніч, ясні зорі – на погожий грудень.

-Не видно місяця і зір – буде потепління, відлига.

-Катерина на льоді – Різдво буде на воді.

-На Катерини холодно – буде голодно.

Тарас ЛЕХМАН

21 листопада – Церква відзначає величне свято Введення у храм Пресвятої Богородиці. У народі його називають Введенням. І хоч триває Різдвяний піст, але у цей день він дещо послаблюється. Вважається, що з Введенням зима сповна вступає у свої права, вводить людей у крижані хороми, дошкуляє лютими морозами, а дороги покриває глибокими снігами.

Народні прикмети та приповідки:

-Введення прийшло – морози привело.

-З Введенням зима приходить.

-Якщо до Введення випав перший сніг, то ще розтане.

-Після Введення випаде сніг, то ляже зима.

-На Введення морози – тоді всі різдвяні свята будуть холодними; тепло, відлига – з відлигами.

-На Введення товсте ледення (міцна крига) – зима не відступить.

На Введення здійснювали пробні виїзди на санях. Їх прикрашали барвистими стрічками, до хомутів, які одягали коням на шиї, прикріплювали дзвіночки...

У цей день особливо ретельно дбали про коней, ситно їх годували, розчісували гриви.

Звісно, для кожного християнина святим обов’язком на Введення є відвідати церкву.

Тарас ЛЕХМАН

18 листопада – поминаємо святих мучеників за Христову віру Платона і Романа.

Платон жив у ІІІ столітті. Страчений в Анкирі (Мала Азія). Роман (також жив у ІІІ столітті), диякон, помер під час тортур в Антіохії (територія сучасної Сирії).

За народним календарем українців (але сумісно і за церковним календарем), з цього дня починаються зимові святки зі своїми неповторними звичаями та обрядами, традиціями, які поєднали дохристиянську кільтуру і високу християнську духовність та мораль. Недарма кажуть: «Гуляємо від Романа до Йордана». Вони поділяються на два цикли: доріздвяні свята і різдвяно-новорічні свята. Найважливішими з нихє (передусім беремо до уваги народну традицію) – Романа, Введення у храм Пресвятої Богородиці, Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, Анни, Спиридона, Надвечір’я Різдва (Святого вечора), Різдва Христового, Собору Пресвятої Богородиці, Степана, Меланії, Василія Великого (Нового року), Надвечір’я Богоявлення, Богоявлення Господнього (Водохреща), Собору Івана Хрестителя... Окремий цикл становлять постріздвяні свята, які завершуються початком Великого посту.

Взимку у господарів мало нагальної роботи, тому можна посвяткувати...

Народні прикмети:

-Тепло на Романа – перша половина зими буде теплою (і навпаки).

-Якщо Роман приніс студень, але без снігу – погано озимині.

-Птахи ховаються під стріху – чекай холоду і лиха.

-Зірок на небі мало – на негоду і завірюху; багато – на мороз.

-Зірки перед похолоданням яскраво світяться.

Тарас ЛЕХМАН

26 жовтня – свято великомученика Димитрія Солунського, якого разом з побратимом Несторієм стратили 306 року за наказом імператора Максиміана. Перед тим вони витримали важкі випробування на гладіаторській арені. А допомагала їм Свята Віра в Ісуса Христа. Фізична святого Димитрія, які християни поховали потайки, пов’язано багато чудес зцілення. Вони залишаються нетлінними, мироточать. Молитва до достойника неабияк допомагає у часи лихоліть.

Українці цей день називають святом Дмитра. Він вважався «весільним епогеєм», бо до Михайла і Пилипа залишалося обмаль часу, коли було дозволено справляти весілля. Тому жартували:

-До Дмитра дівка хитра, а на Михайла піде і за попихайла.

-Якщо Дмитро не посватав, то Михайло і Пилип шлюбу не дадуть.

Господарі вважали, що до Дмитра сани вже потрібно підготувати, а після Дмитра можна у них сідати (прийде зима).

Народні прикмети:

-Якщо на Дмитра настане зима, то до Стрітення не відступить.

-Відлига на Дмитра – зима буде мокрою (з дощами і мокрим снігом), але відносно теплою.

-Дмитро без снігу – зими ще не буде.

-Дмитро на снігу – весна пізня.

Тарас ЛЕХМАН