5 квітня – Вербна неділя, одне з найважливіших християнських свят, шоста неділя Великого посту, яку завжди відзначаємо за тиждень до Великодня. Саме свято символізує Вхід Ісуса Христа до Єрусалиму.

Згідно з Євангелієм, Ісус Христос за кілька днів до своєї смерті в’їхав до Єрусалиму на молодому віслюку. (Ця тварина спокійна і працьовита, символізує смиренність). Мешканці міста зустрічали Ісуса Христа як Месію, кидаючи до його ніг пальмові гілки (знак поваги і шани). Усі вигукували: «Осанна!», що означає спасіння. Ця подія ознаменувала визнання Ісуса Христа як Царя Світу і Спасителя... А вже згодом ті ж мешканці вигукували: «Розіпни!».

Свято Вербної неділі до прийняття христинства на теренах сучасної України ще називалося Вербицею. Наші пращури-язичники шанували вербу за її чудодійність, з розквітлою вербою зустрічали весну. Вона замінила пальму. Адже невдовзі язичницькі традиції підлаштували під церковнийобряд.

Святкування Вербної (Квітної) неділі в Україні супроводжується багатьома обрядами, миряни дотримуються усталених звичаїв. Про деякі найголовніші з них...

У Вербну неділю християни ідуть до церкви, щоб освятити гілочки верби. З них навіть виготовляли своєрідні букети.

Після освячення легко торкаються один одного гілками і примовляють: «Не я б’ю, верба б’є. За тиждень – Великдень...». Вважається, що освячені вербові галузки мають захисну силу, приносять у дім добробут, здоров’я та щастя. Вона – оберіг. Її кладуть за ікони, або ставлять у вази з водою, щоб жовше була «живою», не засихала.

Вербна неділя є початком Страсного тижня – найважливішого період Великого посту, який завершується святом Воксресіння Христового, Великоднем. У цей день (як і в будь-якку неділю, велике свято) не можна без нагальних потреб займатися важкою фізичною працею, тим паче сваритися, допускати негативні думки, лиходіяти. Потрібно більше молитися.

Народна прикмета:

-Якщо у Вербну неділю гарна погода, то літо буде теплим і врожайним; дощ – на вологе літо.

Тарас ЛЕХМАН

-Тільки у квітні природа починає оживати.

-Землю тільки тоді засівати, коли вона оговталася від морозу.

-Тиха ніч – погожий ранок.

-Весняне сонце день красить.

-У квітні трава низька, а в травні вона густа.

-Мокрець розпустився вранці і щзалишається відкритим весь день – до хорошої погоди.

-Не лихо, коли початок квітня буває холодним.

-Спали весняні води – чекай доброї погоди.

-Барвінок щойно виткнувся і відарзу зацвів – буде багато трави.

-Береза випустить листя перед кленом – літо буде жарке.

-Якщо увечері дрібний дощ не перетворився на велику грозу – наступного дня випогодиться.

-Кури линяють після спеки – перед тривалими похолоданнями.

-У квітні посуха – не на добро.

-«Низьке» небо, обвислі хмари – на дощ.

-У жайворонка і соловейка  весною одні пісні, але кожен по-своєму хвалить весну.

-Вранці жайворонок заспівав при ясному сході сонця, а ввечері стих і небо потемніло – погода погіршиться.

-Стрімко росте (підіймається ввись) очерет – на вологе літо.

-Медунки розквітлої багато – буде щедрий медозбір.

-Часті тумани над полем – добра ознака для майбутнього врожаю, для росту хлібних злаків.

-Багато молодого моху – на врожай грибів, але літо буде з дощами.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

30 березня – свято преподобного Івана Ліствичника.

Цього дня господарі чистили курники, обкурювали їх сухим пахучим зіллям, подекуди злегка змащували дьогтем, щоб позбутися бліх та інших паразитів.

Власники коней проводили обрядові дії, аби вберегти їх від лихого. Окрім молитов, кроплення свяченою водою, інколи вдавалися до магії. Наприклад, заплітали коням хвости і гриви, бо замість господарів таке може зробити домовик і навіть зурочити коней...

Спостерігали, як на Ліствичника розпускається листя на ліщині, вільсі, березі, абрикосах, кущах глоду. Якщо цей процес триває активно, то травень буде гожим для садження і посіву аграрних культур, насамперед картоплі і кукурудзи. Вони будуть добре рости і розвиватися.

Народні прикмети:

-Дрібний дощ – на теплий квітень.

-Рано закінчився рух соків у берези – на раннє і спекотне літо.

-Густі тумани – початок травня буде вологим.

-Сильний вітер – виляже жито.

-Холодно – ще може випасти сніг.

Тарас ЛЕХМАН

25 березня – велике церковне свято Благовіщення Пречистої Діви Марії. Воно знаменує благу вістку від Архангела Гавриїла до Діви Марії про те, що Вона непорочно зачне від Духа Святого і народить Ісуса Христа – Сина Божого, Месію.

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. Проте народні язичницькі традиції продовжують існувати і тепер. У народі Благовіщення одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока святих). Вважаєтьс, що весна цього дня остаточно поборола зиму, Бог благословив землю і відкрив її для сівби. До Благовіщення землі не чіпали, польовими роботами не займалися, та й у саме свято не працювали, бо це великий гріх. Вислів: «На Благовіщення навіть птиця гнізда не в’є...» вважається образністю, метафорою. Деякі птахи (граки, сороки...) вже звили свої гнізда. У саме свято пернаті також не марнують часу. Але цей вислів ще раз підкреслює його велич.

На Благовіщення існував звичай випускати на волю пташок, «щоб співали, Бога прославляли, приносили удачу тому, хто їх випустив. Для цього навіть купували пташок на ринках. Господар «випускав на сонце» всіх домашнах тварин, щоб прогулялися. Не сиділи в хаті кіт і собака.

Пасічники виставляли на двір вулики. Благо, коли бджоли активно літають.

Народні прикмети:

-Яка погода на Благовіщення – така на Великдень.

-Якщо на Благовіщення лелеки вже сидять на яйцях – на теплу весну.

-У переддень Благовіщення ніч тепла, тоді і весна буде тепла; а якщо сніг і мороз – весна буде пізня, холодна, така погода протримається аж до травня.

-На Благовіщення замерзла вода в діжчині – на холодний квітень.

-Дощ іде – добре вродить жито.

-Гроза – рік буде врожайним на горіхи і гриби.

Тарас ЛЕХМАН