22 серпня – день вшанування Святого апостола і євангеліста Матвія (Матея), одного з сімдесяти Христових учнів. Згодом, після розп’яття Ісуса, замість зрадника Юди  він став дванадцятим апостолом. Загинув мученицькою смертю на східному узбережжі Чорного моря. В Римі, у церкві Святої Марії Великої, зберігається голова апостола – чудотворна реліквія.

У народі кажуть:

-До Матвія все зерно має бути зібране. Опісля його марно збирати.

-На Матвія у полі вітер віє.

-Матвій у полі вітром віє, чи, часом, ще зерна не посіє. (Ідеться про незібране зерно).

-Вранці на Матвія на стерні роса, а  по обіді стерня суха.

-Суха стерня босому зайцю п’ятки коле…

Тарас ЛЕХМАН

Спостережливі люди давно запримітили, що відразу після свята Преображення Господнього відлітають у вирій лелеки. Їх відліт у народній уяві часто пов’язували з днем преподобного Дометія (20 серпня) і казали, що цей він кличе пернатих у вирій. Народна прикмета стверджує: «Якщо цього дня лелеки відлітають масово – осінь буде холодною».

Українці вірили, що цей птах приносить щастя тій оселі, де він збудував гніздо. А її господар вважався шанованим у селі чоловіком. Жартували: «Лелеки приносять дітей…».

Якщо хтось зруйнує гніздо лелек, то станеться лихо. Тоді білий птах з чорною ознакою принесе вогонь і спопелить хату, або накличе на оселю блискавку, від якої порятунку не буде.

Існує багато легенд щодо походження лелек. За однією з них, Бог дав людині лантух і наказав віднести далеко в ліс, але не розв’язувати і не заглядати в нього. Та людина спокусилася, розв’язала лантух, а з нього повистрибували жаби, виповзли змії, ящірки. Розгніваний Бог перетворив людину (чоловіка) на лелеку і звелів ходити по полях та болотах, шукаючи усяке гаддя…

Тарас ЛЕХМАН

19 серпня відзначають велике церковне свято Преображення Господнього, або Спаса.

У цей день у храмах згадують євангельську подію, коли апостоли побачили Ісуса Христа в Преображенні. Згідно зі Святим Письмом, Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на гору Фавор і почав молитися. У ту ж мить Його вигляд враз змінився: обличчя просяяло, тіло та одяг залило Божественне світло. Побачивши це, апостоли наповнилися блаженством.

У давнину східні слов’яни-язичники цієї пори збирали врожай плодів, своєрідно освячували їх. А з прийняттям християнства на знак подяки Преображенню Господньому люди стали приносити в храм на освячення яблука, груші, сливи, виноград, інші фрукти саду. Тому це свято швидко «прижилося», поєднуючи язичницьку і християнську культури.

За церковною традицією, фрукти символізують духовну насолоду, яку відчули учні Ісуса Христа у мить Його Преображення.

Стали побутовими ще й такі народні назви свята – Яблучний Спас, Другий Спас, бо Першого Спаса (Маковія) відзначаємо 14 серпня.

Народні прикмети:

-Другий Спас символізує настання осені.

-Після Другого Спаса не сподівайся на теплу росу.

-На Другого Спаса лелеки починають відлітати у вирій.

-На Другого Спаса любить бути спека. Це літо з нами прощається…

Тарас ЛЕХМАН

Останнім з хлібних злаків, як правило, косять овес. Впоратися з цією роботою селяни намагалися до свята Преображення Господнього (Другого Спаса, 19 серпня), бо потім овес «посипиться на землю». Та й спершу потрібно було зібрати пшеницю, жито, ячмінь – основний хліб.

Овес заготовляли і заготовляють здебільшого на корм для коней. Але при нестачі пшениці чи жита пекли хліб і з вівсяного борошна, або додавали його до пшеничного чи житнього. А от вівсяна каша на молоці (смачна у корисна страва!) завжди була на обідньому столі.

З вівсяних, житніх та пшеничних стебел з колоссям (неодмінно мало бути три компоненти) на Різдво гуцули виготовляли коляднички – аналог дідуха, тільки брали 9-12 стебел і перев’язували їх барвистою стрічкою. З колядничками йшли колядувати на потреби церкви і дарували їх господарям, таким чином дякуючи за грошову плату, скільки б вона не становила.

У народі кажуть:

-Дай коневі вівса – буде з нього робоча сила.

-Без жита і пшениці  й овес піде на хліб.

-Вівсяна булочка, звісно, не пшенична, та також хліб.

-Наївся вівсяної каші і працює, як кінь…

Тарас ЛЕХМАН