9 серпня вшановують великомученика і зцілителя Святого Пантелеймона.

З цього дня починається передосінній збір лікарських рослин. Окремо збирають рослини й для лікування свійських тварин.

Знахарі називають Святого Пантелеймона своїм небесним покровителем, який обов'язково допоможе їм і тим, хто потребує допомоги у лікуванні. Професійні медики теж вважають Пантелеймона своїм патроном. В кабінеті не одного лікаря побачиш ікону святого. Звертаються до нього у молитвах і хворі, і лікарі.

Знайомий хірург якось зізнався мені:

- Коли я маю робити планову операцію, то рано-вранці йду до церкви на Богослужіння, після якого ще неодмінно читаю молитву до Святого Пантелеймона. Взагалі, без молитви до нього не переступаю поріг операційної. Адже у нас, хірургів, часто трапляються непередбачувані, нагальні випадки, коли негайно потрібно брати до рук скальпель...

Господарі у свято Пантелеймона починали звозити з полів копи зжатого хліба.

За народними спостереженнями, на Пантелеймона достигають перші ягоди ожини.

Тарас ЛЕХМАН

Коровай — обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов'янських народів. Але для української обрядової традиції він мав і має особливе значення.

У давньоруській літературі нерідко зустрічаються згадки про цю ритуальну «язичницьку» страву, яка спочатку навіть засуджувалася церквою. Аж важко повірити у таке! Однак висока престижність короваю як обрядового хліба сприяла стійкості цього елемента культури і зміцнення його символічного статусу.

Коровай неодмінно пекли молодятам на весілля, потім по шматку з нього давали всім гостям. Він символізував добробут для новоствореної сім'ї і її щедрість. Хлібом-сіллю або короваєм зустрічали поважних гостей, делегації з-за кордону.

Та найперший коровай пекли у серпні на обжинки, коли завершили жнива. Він неодмінно мав бути з борошна нового врожаю.

Колись завершення жнив ставало подією для всього села, Святом Врожаю. Окрім того, що кожна господиня пекла коровай для своєї сім'ї, пекли ще й великий «колективний» коровай. Ним частувалися всі жниварі і ті, хто хоч якось долучався до жнив - водії, працівники елеватора...

Спекти такий коровай бралися найвправніші, найдосвідченіші господині. Його так і називали - перший коровай, веселий коровай... Веселий, бо всі раділи завершенню жнив і новому хлібу на столі, зерну у коморі. Прикрашали його, як і весільний коровай - гільцем, квітами, довкола обплітали барвінковим вінком.

Коли господині вмивали руки після випічки такого короваю, то цю воду виливали під плодові дерева, щоб добре родили.

2 серпня — церковне свято пророка Іллі. З цим днем пов'язано чи не найбільше в останньому місяці календарного літа народних прикмет та фенологічних спостережень. Породив Ілля чимало народних приказок та прислів'їв:

- Що на Іллі (яка погода) - те і на Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня).

- У доброго господаря на Іллі поле чисте. (Мовиться про південні регіони України, де хліб уже зібрано).

- Мокрина й Ілля літо кінчають.

- Ілля на полі копи лічить.

- Жито, яке дозріло на Іллі, - найкраще для насіння.

- Пророк Ілля годину відволік.

- Ілля-пророк - косовиці строк.

- Ілля-пророк дощ тримає і на землю спускає.

- Ілля - бог грому і блискавки.

- Після Іллі купатися у водоймах не можна.

- Ілля воду студить у ріках та озерах.

- Тільки до Іллі гарні бджолині рої.

- На Іллі - хліб на столі.

- На Іллі пуд меду у вулику.

- Ніч після Іллі довга, а день короткий.

- Трудівнику після Іллі дві вигоди: ніч довга і вода холодна.

- Пар до Іллі, а після Іллі зяб.

- Минув Ілля - чекай дощів.

- Хмари на Іллю з'являться зранку - наступного року хліб вродить на ранніх посівах; в обід - добре вродять середні посіви; надвечір - вродять пізні посіви.

На Іллю першоосіннє велике свято. (За народною версією, а не церковним каленадрем). У селах, де відзначали храмові празники у цей день у полі не можна було працювати (бо гріх!). Молилися у церквах і запрошували гостей.

1 серпня вшановують Святу великомученицю Мокрину (Макрину). Вона народилася на початку IV століття. Померла 380 року. Доводилася рідною сестрою Отцям Церкви - Святому Василію Великому та Григорію Ніському.

За народними віруваннями, свято Мокрини - це останній день літа, але ще не осінь, а передосіння пора.

Кажуть:

- Якщо у цей день падає дощ, то осінь буде мокрою, сльотавою, з частими дощами; якщо видасться сухий день, то сухо буде й восени, не загниє у землі картопля та інша городина.

- Якщо на Мокрину дощ, то горіхи вимокнуть; а якщо сухо, то бджоли повилітають з вуликів і ще будуть роїтися.

День Святої Мокрини (власне, погода) вважався важливим для наступного року: коли на Мокрину дощ, то наступного року добре вродить жито.