Цього року 8-9 червня відзначаємо свята Зіслання Святого Духа та Пресвятої Животворної Трійці, або П’ятидесятниці, бо завжди припадає на 50-тий день після Воскресіння Христового, Великодня. У народі їх називають Зеленими святми, Трійцею.

Зелені свята в Україні святкували ще задовго до прийняття християнства. Тільки називали їх Русаліями, Русальним тижнем, Русальним Великоднем, Радуницею. Це той час, коли весна переходить у літо, бо «тільки з Трійцею літо починається», вшановували духів спочилих. Аби задобрити тих духів, домівки прикрашали травами, гілками. Серед рослин неодмінно мали бути аїр чи лепеха. З прийняттям християнства ця традиція таки збереглася. Адже на Трійцю також поминають померлих, на кладовищах відправляють молебні.

Загалом, Зелені свята – це збірна назва кількох свят церковного та народно-обрядового календарів. Починаються вони з суботи напередодні П’ятидесятниці (Трійці), а закінчуються Віданням П’ятидесятниці у першу ж суботу після Трійці.

Як церковне новозавітнє свято, Трійця – це вшанування триєдності Господа та Сходження Святого Духа на апостолів. Це і день народження Христової Церкви. Воно почасти перегукується з єврейським святом Шавуот, яке відзначалось на 50-тий день після Пасхи, на подяку Богу за вихід ізраїльського народу з єгипетської неволі. За Старим Завітом, у цей день Бог на горі Синай через Мойсея дарував людям свій Закон, який ми знаємо у вигляді Десяти Заповідей Божих.

Побутує думка, що саме зі старозавітного Шавуоту збереглася традиція у суботу, напередодні свят, прикрашати домівки зеленню на згадку про те, як квітла і зеленіла Синайська гора, коли Мойсей отримав скрижалі з Божими Законами.

У неділю (перший день  Трійці) рано-варнці збирають букети трав – лісових, лугових, польових (і то здебільшого лікарських). Їх освячують у церквах та зберігають засушеними протягом року. Вони вважаються оберегом від усього лихого.

Тарас ЛЕХМАН

Виявляється, що в українській народній традиції вітри мають свої назви. Наприклад, лиховій, або ж лиходій.

Це той вітер, через який у полі може вилягти хліб, або ж позаплітає стебла у вінки, що ускладнить жнива, буде значна втрата врожаю зерна. Тоді стебла вже не піднімуться з землі, а колосся не наллється сонцем. Найгріше, коли виляже ще недоспілий хліб. Відтак – очікуй голоду.

Аби відвернути стихійне лихо, селяни тричі обходили ниви із запаленою стрітенською свічкою і кропили поле свяченою йорданською водою.

Не менш загрозливою є спека, тривала посуха, від якої хліб аж «вигоряє» на сонці. Через це також врожаю не жди.

У такому разі вдавалися до іншого обрядового дійства. У неділю після Богослужіння у церкві всією парафією на чолі з священиком, з хрестом та хоругвами виходили у поле й відправляли молебень за добрий врожай, просили Всевишнього рослати з Неба жаданий дощ.

...Траплялося, що після такої відправи дощ таки випадав...

Тарас ЛЕХМАН

-Як у червні поллє, так і картопля вродить

-Яке сіно – така й отава.

-Червень – місяць червоних ягід.

-Туман над рікою довго не спадає – на рибалку краще не йти.

-У червні погано вродила малина – серпень буде посушливим.

-Веселка сяє і людей веселить – не буде дощу.

-Красне сонце – на погоду; тьмяний місяць – на негоду.

-Сови вночі літають і голосно гугукають – дощу не буде. (Вони полюють на мишей та інших гризунів, а ті, як правило, перед дощем глибоко ховаються у нірках).

-Гедзі тнуть (кусаються) перед дощем.

-Де на полі маки та волишки – там буде хліба трошки.

-У літню спеку духмяно пахнуть трави або скошене сіно – перед дощем.

-Жаба  квакає – на дощ чекає.

-З великої хмари випав малий дощ, то невдовзі буде гроза.

-У червні багато білих метеликів – взимку багато лапатих сніжинок.

-Влітку ліс багатий грибами, вулики – медом, а поля – хлібом...

-Похмурий ранок, а схід сонця червоний – на дощ.

Увечері чи вночі блискало і гриміло, але не випало ні краплинки дощу, тоді дощ випаде вдень.

-Квіти зірочника не розкрилися вранці – перед дощем.

-Не видно метеликів – очікуй негоди.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Цьогоріч, 29 травня – свято Вознесіння Господнього, яке символізує подію, коли Ісус Христос перед очима своїх учнів-апостолів піднявся на Небо.

Дата святкуванн Вознесіння (у народі – Вшестя) безпосередньо залежить від Великодня. Віряни його святкуть на сороковий день після свята Воксресіння Ісуса Христа і завжди у четвер.

Згідно зі Святим Письмом, після свого світлого Воскресіння Ісус Христос ще сорок днів перебував на землі, серед своїх апостолів, розповідаючи їм про Царство Боже. Після цього Він зібрав своїх учнів біля Єрусалима на горі Елеон, благословив їх і вознісся на Небо. Пізніше до апостолів Явилися два Ангели, які повідомили радісну звістку, що в майбутньому Ісус Христос ще повернеться на землю...

На Вознесіння Господнє віряни повертаються до більш звичного приітання:

-Слава Ісусу Христу! Навіки Слава!

Колись побутувала добра традиція – напередодні Вознесіння господині пекли обрядове печиво у вигляді драбинок (аби Ісусові легше було піднятися на Небо) й тонкі паляниці, які по-панібратськи називали «божими онучами» (вони також для Ісуса, аби не ходив босоніж).

У народі кажуть:

-Разом з Вознесінням до неба возноситься рослинність, вона росте, підростає.

-До Вознесіння маж заколоситися жито. (Господарі зумисне виходили у день свята в поле, щоб перевірити, як воно колоситься і чи буде врожай).

-Яка погода на Вознесіння – такою може бути на Трійцю (через десять днів).

-У цей день сонячно і птахи співають – буде добра погода. (Так вони прославляють своїми співами Ісуса Христа).

-Ранкова роса – на врожай городини.

Тарас ЛЕХМАН