Останні новини

 

 

Липень – найспекотніший місяць року. Сонце пече, а з людини сім потів тече. Жнивують, збирають хліб святий… Чим запасешся на жнивах, то те матимеш на весь рік!

-Якщо липень погожий, то і серпень буде гожий.

-У липні ранкова роса скоро зникає – буде погожий день.

-Багато чорниць вродило – осінь може бути вологою.

-Господар добре знає, що липень на весь рік хліба  запасає.

-Після багатого врожаю – сувора зима.

-У липні перемінні дощі – добре для городини.

-Дозріла пшениця – підуть білі гриби.

-Якщо багато гнилих білих грибів, то й осінь буде гнилою.

-У липневий спекотний день з вуликів сильно пахне медом і вощиною – дощу не буде.

-Сильний (різкий) запах м’яти і меліси обіцяє дощову погоду.

-Кіт довго спить перед дощем.

-Липень листя палить (воно раптово, враз жовкне, багряніє), серпень довершить, вересень забере, жовтню нічого не залишиться, а зима скоро прийде.

-Яка погода у липні – такою буде у січні.

-Липень грозовий – січень з відлигами, але частими снігопадами.

-Працьовитий липень нікому спочинку не дає.

-У липні липа не цвіте, але лико з неї заготовляють. Тому він і липень…

-На польовій дорозі побачив перепілку з пташатами – час братися до жнив.

-Якщо липень колос замочив – врожайних жнив не буде.

-Увечері багато комах літає (зокрема дошкульних комарів) – буде гарна погода; комахи копушаться в купах , збираються у рій, і не розлітаються  – на негоду.

-Захід сонця червоний – до сильного вітру.

-Звідки промені  зірок  здаються довшими – звідти слід чекати вітру.

-Зірочник не розкриває свої квіти зранку і тримає їх закритими весь день – слід чекати дощу.

-Журавлі літають високо – на негоду. (Ластівки – навпаки).

-Кури кудкудаткають – перед дощем; також. Коли «купаються» в піску, б’ють крилами по землі.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

У давнину 30 червня і 1 липня (два дні поспіль) відзначали Вінець року, або Переполовинення року.

Обрядові дійства здебільшого виконували дівчата. Зокрема плели вінки з напівстиглого колосся, додавали польових квітів, а потім, одягнувши їх на голови, йшли до річки чи озера і з берега пускали по воді. Чий вінок швидше попливе – та дівчина швидше вийде заміж. Інколи це нагадувало обряди Купальської ночі.

Неодмінним було колективне частування. Оскільки тривав Петрівський піст, то брали зі собою виключно пісні харчі.

Хлопці долучалися до дівчат тільки щоб заготовити дров і розпалити багаття.

У народі кажуть:

-Який року вінець – такий і кінець.

-На небі згустки темних хмар – на мокре Різдво.

-Спекотні дні – мороз на Різдвяні свята.

-Погано налилось жито – будеш тужити.

-Не заготовиш сіна до Вінця року – не заготовиш й опісля.

-Під Вінець року у полі густо, та в коморі пусто.

-Вирядив червень на роботу, відібрав від пісень охоту.

-Вдало пройде половина року – не буде лиха година.

-По половині року не лиха година, коли хліба залишилась ще половина.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

 

27 червня – свято пророка Єлисея.

Це ще один день у народному аграрному календарі українців, коли селянин аж ніяк не хотів, щоб випав дощ. Бо якщо Єлисей замочить поля, а вже наближаються жнива, то мокра погода встановиться надовго.

Народні прикмети:

-Дощ на Єлисея обіцяє ще сім тижнів з дощами.

-Мокрий Єлисей навіть обмолот замочить.

-Місяць на Єлисея у кружку несе воду у ріжку (на тривалі опади).

-На Єлисея місяць у тумані – на погоду дні небажані (дощові).

-На Єлисея дощем сіє – далі літо без надії.

-Кашки (дрібні квіти на трав’янистих рослинах або деревах) в полі багато – бути сіногною.

-Латаття на озері закривається – перед дощем.

Колись на Єлисея діти пробували «хлібну жуйку». Долонями очищали від полови кілька зернин і жували їх. Справді, утворювалося щось схоже на жуйку. Якщо така «жувальна гумка» туга, а не в’язка чи не рідке тісто, колосся ось-ось дозріє. Можна попередити батьків, що невдовзі розпочнуться жнива. Зрештою, батьки також пробували таку «жуйку»…

Тарас ЛЕХМАН

 

 

25 червня, з-поміж інших достойників Христової Церкви, вшановують і Петра Афонського. Він народився у Константинополі (дата достеменно не відома). У 667 році, як полководець, вів боротьбу з арабами у Сирії. Потрапив у полон. Після звільнення подався до Афону, де прийняв чернечий постриг. Помер 734 року.

У народному побуті українців цього преподобного отця називають Петром Поворотом.

Кажуть:

-З Петра Поворота сонце повертає на зиму, а літо повертає на жару; сонце вкорочує хід, а місяць прибуває.

-На Петра Поворота добра погода – на рівнинах на збіжжя буде урода. А от у горах сонце збіжжя повипалює.

-На Петра Поворота дощить – жито вимочить.

-Якщо на Петра Поворота то сонце сяє, то вітер віє, то дощик сіє – далі літо буде мінливим.

Тарас ЛЕХМАН

 

 

22 червня – свято Кирила.

Ще звечора з 21 на 22 червня, у найкоротшу ніч у році, шукали місця для копання криниці. Тому то тут, то там клали вверх дном сковорідку, інколи глиняну макітру. На місці, де посудина назбирала найбільше вологи (роси), й копали криницю. Шукали місця й за допомогою вербової галузки. Де вона (галузка) активно рухається, крутиться в руках, там і копали криницю. Вода в такому місці має бути чистою, холодною, студеною ) звідси ще одна народна назва криниці – студня), води має бути багато.

Для копання криниці брали майстрів, людей, знаних у своїй справі. Вони й радили господарю: де краще копати.

Інші майстри будували зруб над криницею.

І аж по завершенні всіх робіт запрошували священика, щоб той окропив криницю і воду у ній, життєдайне джерело, яке струмить з надр землі. Запрошували сусідів скуштувати води, мовляв, яка вона на смак. Поїли корів, коней…

Зазвичай, біля криниці садили кущі калини, верболіз, ставили лавчину. У літню спеку – гарне місце для відпочинку.

Вода – це святість, Дар Божий, бо «без води ані туди, ані сюди». Через те не годилося, вважалося гріхом замикати криницю на колодку, не дозволяти стороннім набрати з неї води, не напоїти спраглого. Через те криниця мала бути «на видному місці». Не меншим гріхом вважалося плюнути у криницю. Народна приказка (мудрість) говорить: «Не плюй у криницю, бо ще доведеться з неї води напиться». Дітей лякали: «Якщо плюнути у криницю, то язик всохне, станеш німим».

У місцевостях, де мало води, особливою шаною користувалися громадські криниці. Часто їх копали біля церкви, на перехресті доріг…

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.