- У квітні багато квітів – на квітне літо.

- Квітень квітне квітами, а травень красується молодою травою.

- Осінь славиться плодами, а квітень славиться квітами.

- Рано цвітуть сади – на добре, тепле і погоже літо.

- Бджоли з вильотом запізнилися – затримали тепле літо, не буде доброго медозбору.

- Прикрі квітневі морози, хоч не пекучі…

- Чим більше погідних днів у квіті – більше буде їх у червні.

- У квітні не було дощів, то і травень може піти на посуху.

- У квітні земля дощем напувається – сили набирається.

- Снігопади у квітні – на затяжну весну і запізніле літо.

- Нема квітневого тепла – буде літо без добра. Нема квітня без тепла – літо-сирота.

- У квітні багато мошкари – на суху погоду.

- Ранні метелики – на раннє літо.

- Квітень-чарівник додає клопотів у саду і на городі, але й радість принесе.

-У  лісі пахне живицею – на стійку теплу погоду.

- Рано з’явилися гриби-зморшки – цього року буде багатий грибний врожай на всі гриби.

- Мурахи віддаляються від мурашника – на тепло.

- У квітні ластівка день починає, а соловейко кінчає.

- Лютий снігом був багатий, а квітень стане багатий водою.

- Була б у квітні водиця, тоді і зелень народиться.

- У квітні вода на луках – влітку сіно в копах.

- Не ламай печі, бо ще квітень надворі ляже на плечі.

- Березового соку у квітні на копійку набереш, а куб лісу переведеш.

- Хто у квітні не сіє, той у серпні і вересні не віє.

- Сон на зиму відклади, а у квітні справи роби.

- У квітні і ведмідь до роботи береться.

- Квітневі роботи на май не відкладай.

- Квітень непослідовний (часто змінюється погода), тоді і травень буде непередбачуваним.

- Квітень з посмішкою – травень зі сміхом.

- У квітні роботою не перебирай; вже у квітні думай про осінній коровай.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Що, де, і коли сіяти, садити весною?.. Що краще садити і сіяти кожної окремої весни, а що взагалі не сіяти і не садити?.. Інакше – праця буде марною…

У давнину відповіді на ці питання (погодьтесь, доволі складні, але завжди нагальні для «посівного календаря») селяни шукали у народних прогностичних прикметах та багатовікових фенологічних спостереженнях за погодою і змінами у природі. Такі глибокі народні знання, та ще й перевірені практикою, взяті з власного досвіду й інших господарів, передавалися усно від покоління до покоління. Головне – у них знаходили відповіді і поради! Та й тепер деякі селяни, особливо представники старшого покоління, часто орієнтуються на них. Отак і сформувався аграрний (посівний) календар українців.

Дещо з народних практичних порад, щоб було вдосталь хліба і до хліба:

-Жайворонок заспівав – виводь плуг у поле.

-Дні красні – сій пшеницю.

-Жито сій в золу.

-Овес сій у кожусі, а жито в брилі.

-Земля зігрілася – сій ярину.

-Весна холодна – для вівса; тепла – для гречки.

-Коли зацвітуть яблуні – сій овес. (Яблуні цвітуть і настає приходить похолодання).

-Голоблі обмокли при сіянні жита – полишай працю і йди додому.

-Ячмінь кидай в березні, коли на полі болото.

-Гречку сій, коли трава добра і роса добра.

-Гречку треба сіяти, пропустивши сорок морозів (похолодань) після Сорока святих 9 (22) березня.

-Не сій гречки, допоки соловейко не заспівав.

-Прилетіли ластівки – час сіяти просо.

-Льон сій, коли цвіте горобина.

-На вільсі багато бруньок – буде врожай на овес. (Можна сіяти).

-Горох сій в перші дні нового (молодого) місяця.

-Посієш горох при північному вітрі – буде кволий; при західному і південно-західному – дрібний, червивий. Отож чекай східного вітру!

-Підсніжники ледве спалахнули  різнокольоровою райдугою – настав час посіву в приміщеннях овочів (помідорів, перцю…).

-Верба козяча зацвіла – пора сіяти моркву, кріп, редиску і петрушку.

-До весняного дощу не сади картоплю, аж після перших дощів.

-Картоплю добре садити, коли цвіте черемха, співає соловейко, а перед тим випали дощі.

-На піщаних грунтах і в посушливих регіонах картоплю садять, коли розтанув сніг (добре, якщо його було багато) і земля трішечки прогрілася. Там і раніше збирають врожай картоплі.

Тарас ЛЕХМАН

Усім добре відома приказка: «Весна днем красна». Але, застерігаючи, можна додати: «Зате небезпечна повенями». (Так само скажемо і про грозове літо).

Щоб врятувати від стихійного наступу села і міста, посіви, доводилося (і доводиться) будувати греблі, дамби, укріплювати береги.

«Гатити греблю» колись було виключно чоловічою громадською працею (толокою), до якої долучалися ледь не всі мешканці села чоловічої статі – від старого до малого. Працювали безоплатно. (На то й вона громадська толока). Жінки тим часом готували колективний обід. Траплялося, що за нагальних потреб вони також долучалися до суто будівельної праці. На добре діло всіх благословляв священик. Та і він не завжди стояв осторонь.

Вздовж берегів рік насипали земляні вали, клали мішки з піском, землею, глиною, важке каміння, почасти все це укріплювали міцними дерев’яними «загатами». На нових споруджених греблях неодмінно висаджували кущі (або просто галузки) верби. Підростаючи і пускаючи коріння, вони неодмінно скріплюють грунт. Ось чому у пісні співається: «В кінці греблі шумлять верби, що я посадила…». (Так співала легендарна Маруся Чурай).

Не менш важливим було передбачити настання повені, її масштаби і завчасно взятися до праці. Значною мірою покладалися на давні народні прикмети:

-Якщо ранньою весною швидко тане сніг, а вода у ріках бурлить, піниться – стихійне лихо не омине.

-Чим більше снігу намело і чим швидше він тане – тим потужнішою буде повінь.

-Часті дощі, зливи – до повені.

-Вода тільки тоді підступає, коли крига скресає; щука хвостом лід розбиває.

-Нижче рівня майбутньої повені берегові ластівки не будуть рити нір для своїх гнізд.

-Кроти не споруджують свої кротовини і не риють тунелі нижче рівня майбутньої повені.

Цікаве і таке народне спостереження: вимірювали висоту й орієнтувалися на місце розташування греблі, яку збудували бобри. Вони бездоганно можуть визначити рівень повені.

Коли вже збудували греблю, деякі марновірні люди намагалися ще й задобрити Водяника (Водяного), щоб греблі не руйнував і тримав належний рівень води. Для цього йому кидали у річку окрайці хліба, посипаного сіллю, і варені яйця. Якщо їх понесе течія, а яйця покотить по дну (зрештою, так і буде), то Водяник попливе за ними, а це місце залишить у спокої. Ото «розсудливо»! Нехай лихо буде у сусіда, але тільки не в мене…

Тарас ЛЕХМАН

27 березня – день вшанування преподобної Матрони Солунської, великомучениці, яка належала до ранніх християн. Жила у ІІ столітті. Була служницею у господині-юдейки. Саме господиня закатувала її за сповідування Христової віри.

Цей день, за багатовіковими фенологічними спостереженнями,  часто характеризується різкою зміною погоди. Тому Матрона – моторна: встигає теплом трішечки потішити і морозом дошкулити; або пообіцяє суху погоду, але враз поллє дощем.

Народні прикмети:

-Вилетіли з вуликів бджоли – тепло не відступить.

-Лебідь летить до снігу, а гусак летить до дощу.

-Лебідь несе сніг на дзьобі (на крилах).

-Жаби кричать – пора сіяти.

-Горіхи рано розпустилися і мають велику зав’язь – на часті грози у травні і влітку та на врожай проса.

Тарас ЛЕХМАН