11 вересня, за оновленим церковним календарем, свято преподобної Теодори.

У народі колист його називали Кукурудзяником.

Вважали, що з дня Теодори доцільно збирати (заготовляти) кукурудзу. Качани, перев’язані по двоє-четверо, сушили на мотузці під стріхою, на горищі чи в іншому добре провітрюваному місці, приміщенні. Кукурудзяне зерно – ситний корм для домашньої птиці, кроликів... У голодні роки його навіть мололи на борошно, з якого пекли хліб.

Стебла кукурудзи в’язали у снопи і складали у копи. З них здебільшого готували силос для корів. Ними також обкладали знадвору стіни хатів, рятуючись узимку від лютих морозів. За нестачі дров, хмизу сухими стеблами з листям, як й очищеними від зерна качанами, палили у печах.

Народні прикмети:

-Павуки головні нитки своєї павутини роблять снують довгими – до стійкої теплої погоди; головні павутинки короткі – буде дощ.

-Павутиння пливе, стелиться тонким білим серпанком – до ясної погоди.

- На бабине літо багато павутиння – осінь буде суха і жарка, а зима холодна.

-Ліс «завмер», листя не шелестить, не відчутні подихи вітру – буде сухо.

Тарас ЛЕХМАН

8 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці (у народі – Друга Пречиста, Осенини) – одне з дванадцятьох найважливіших свят церковного календаря. Воно є початком усіх свят, променем надії для людства, що сповіщає про прихід великого світла для світу – Ісуса Христа.

Спостерігали, що у цей день любить падати дощ. Кажуть: «Це не що інше, як сльози Божої Матері». Вона плаче за нас грішних. Люди відвернулися від неї, не моляться, не вшановують.

За народними традиціями, в Україні з цього дня засилали старостів. Весілля справляли після Покрови. Щоб дочекатися їх, дівчина вмивалася до сходу сонця джерельною водою.

Після Служби Божої у церкві ходили один до одного в гості. Господарі щедро накривали столи.

До Різдва Пресвятої Богородиці бажано було зібрати весь урожай городини і дякувати за нього Пречистій.

Пасічники остаточно втеплювали на зиму бджолині вулики, а власники овець вдруге проводили їх стрижку.

Це свято вважалося і днем Рожениць. Жінки, у яких не було дітей, справляли обіди і запрошували до себе гостей. Біля церкви вони частували старців, калік, дітей-сиріт, просили молитися, щоб Богородиця дарувала немовлятко.

У народі кажуть:

-Прийшла Друга Пречиста – на дереві чисто; прийде Покрова – на дереві стане голо.

-Друга Пречиста – картопля чиста.

-Прийшла Друга Пречиста – принесла старостів нечиста.

-Перша Пречиста (Успіння Божої Матері) жито засіває, а Друга Пречиста дощем поливає.

-Якщо на Різдво Пресвятої Богородиці погода сонячна, то осінь буде тепла і ясна, без рясних дощів.

-Якщо цього дня небо похмуре, то далі осінь буде холодною, дощовою.

Тарас ЛЕХМАН

5 вересня – день вшанування преподобного Захарія (Захарії ), пророка, батька Івана Хрестителя, та його дружини Єлисавети. В українському народі цього достойника називали Захаром Знахарем.

Народні зцілителі – знахарі вважали і вважають, що з дня Захара час заготовляти коріння лікарських рослин – живокосту, цикорію, вересу, аїру, алтеї, беладонни, валеріани, дудника лісового, любистку, лопуха великого, солодки голої, суниць лісових...

Вірили, що Захар Знахар особисто благословляє ці корінці і вони набувають неабиякої цілющої сили.

Корінці викопували спозаранку до сходу сонця, допоки треті півні не заспівали, бо тоді, мовляв, вони втратять свою лікувальну здатність. (Звісно, у таке вірити марно).

Заготовляти корінці йшли у білому вбранні, що демонструвало чистоту, добрі помисли та наміри знахарів, прагнення допомогти людям, а не нашкодити їм. (Лікарі також одягають білі халати!). Згодом заготовлені корінці окроплювали свяченою водою або освячували у церкві.

Народні прикмети:

-Сухий день на Захара і далі віщує суху осінь; мокрий – далі осінь буде дощовою.

-Увечері багато комарів – тепло ще протримається.

-Зима буде мокрою, якщо на Захара дощовий день.

Тарас ЛЕХМАН

-Білка рано на грибах хазяйнує (заготовляє запаси) – на ранню зиму.

-Землю вкривають вересневі тумани – йди за грибами.

-Після – густих вересневих туманів добре ростуть гриби.

-Де багато мухоморів – там мало їстивних грибів.

-Вересневий світанок у тумані, але теплий, тоді вечір буде прохолодний.

-У вересні городину збирають, а в жовтні дозбирують.

-Багато гнилих горіхів і картоплі – осінь буде гнилою.

-Осінь тоді золота, коли хліба багато (вдосталь на столі).

-Сухий вересень грибів у кошик не покладе (не принесе).

-Влітку було мало дощів – восени буде мало грибів.

-Де один гриб, там і другий шукай. (Насамперед ідеться про білі гриби).

-Білі гриби люблять пару (ростуть попарно).

-Якщо після сухого літа у вересні ще випали рясні дощі, тоді у жовтні ще виростуть опеньки.

-Вересень морозом ще не дошкуляє, але холодом повіває.

-У вересні пізно відлітають ластівки у вирій – осінь ще потішить теплом. (Інколи їх називають «запізнілими ластівками).

-У вересні осінь приходить і дощі приносить.

-Вересневі дощі – перший плач осені.

-Вересень розпочався з молодого місяця, але без дощу – найближчими днями опадів не буде.

-Місяць човником пливе і небо у зорях – на погоду.

-Багато гнилої капусти – зима буде з відлигами.

-Вересень і літо забере, і тепла не додасть.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН