Зазвичай, відразу після дня Миколая Чудотворця українці активно готувалися до Різдвяних свят. Жінки білили хати із середини, прали рушники, скатертини, чистили на снігу килими… Господарі запасалися дровами. Знаходилася робота і для дітей, скажімо, якнайбільше заготовити для худоби сіна, соломи (принести оберемки зі стіжків до хліва, щоб у свята зайвий раз не клопотатися). Чимало турбот випадало у кожного. Але всі сповнювалися радістю в очікуванні Різдва Христового, Зимових святок. Тому ці праця ставала урочистою.

А ще посилено годували свиней, щоб на святковому столі було багато смачної свіжини – і для себе, і для гостей.

Побутувало й таке: ближче до Різдвяних свят у містах і містечках організовували різдвяні (чи, радше, передріздвяні) ярмарки. Тут можна було придбати новий одяг, взуття. Зять купував для тещі хустку, а невістка – свекрусі. (Ідеться про молоду пару, яка щойно побралася). На різдвяних ярмарках продавали дідухи, ялинкові прикраси, різдвяні віночки, глечики для освячення йорданської води. Дітям купували виготовлені з дерева або глини іграшки у вигляді звірят і пташок, свистунці, солодкі смаколики…

Та не тільки цим обмежувалася підготовка до Різдва. Важливим християнським обов’язком було піти у часі Різдвяного посту піти до церкви на сповідь, за скоєне лихо, заподіяне зло (бодай словом) попросити прощення один в одного.

Сімейною реліквією ставала придбана й освячена у храмі нова ікона.

Різдвяні свята є родинними, де кожен член сім’ї (від найстаршого до наймолодшого, тобто, дитини) відіграє свою роль. Так само і підготовка до них. Усе це привносить в сім’ю радість, душевний спокій, мир, злагоду, взаємоповагу. Це також важливо й з огляду на народну родинну педагогіку, виховання дітей у дусі християнської моралі.

Тарас ЛЕХМАН

І не так уже й важливо, коли прийде до дітей Святий Отець Миколай – чи то у ніч на 6 грудня, за оновленим церковним календарем, чи то у ніч на 19 грудня, за старим календарем… Діти завжди йому раді, тішаться подарунками, які їм приніс Чудотворець.

Звісно, це зробили батьки, дідусі та бабусі від імені Святого. Але про таку добру традицію дізнаємося із життєпису Отця Миколая, єпископа Мір Ликійських. Він багато і ревно опікувався дітьми-сиротами, убогими, нужденними, хворими,  не скупився жертвувати для них свої статки. Робив це потайки. Щоб ніхто не здогадався, від кого ці щедрі дари. Тому у день його іменин чекають на подарунок не тільки діти, а й дорослі.

У свято Миколая годиться привітати іменинників – Микол, сказати їм добре слово. Та, насамперед, потрібно піти до церкви на Богослужіння, помолитися до Святого. Щира молитва до Миколая Чудотворця, особливо перед його чудотворною іконою (таких в Україні чимало), сприяє зціленню від різних недуг, навіть важки, здавалося б, невиліковних.

Святий Отець Миколай допомагає людям врятуватися на морі, під час повені чи інших стихійних лих, пожежі, аварії…

Народні прикмети:

-Якщо Миколай щедрий на сніг і мороз, тоді і хліб вродить.

-У день Миколая на садових деревах багато лапатого снігу – весною буде рясний цвіт, а влітку та восени – плоди.

-Святий Миколай на санях ніколи не скупий.

-Зоряна ніч з морозом на Миколая – на різдвяні морози; а ще багато снігу – буде хліба повні вози.

-Сніг ліг на морозну голу землю – хліб буде добре рости; на сиру та ще й швидко розтанув – погано вродить.

У багатьох українських родинах (принаймні, в Галичині) було заведено: починаючи з дня Миколая, увечері спільно збиратися за столом і колядувати. Це ставало своєрідною «репетицією» до Різдвяних свят. Тим часом молодь колядувала на вечорницях. Кажуть, що й сам Миколай Чудотворець любить слухати колядки і колядувати…

Тарас ЛЕХМАН

-У грудні зима чи не зима, та доброї погоди нема.

-Грудень – первісток зими.

-Що у грудні погода покаже – так зима і заляже.

-У грудні зима починається, рік завершується.

-Грудень – двері у зимові (різдвяні) святки.

-Злий грудень, коли сніг і студень (мороз).

-Грудень з морозом – червень з теплом.

-Грудень затули дверима, а він тобі вікном залізе.

-Грудень землю грудить, а не вистудить.

-Поки листя з вишневих дерев не опало – скільки б снігу не випало, а зима не прийде.

-Сніг, завірюха. Бо вже зима біля вуха.

-Сніг випадає в негоду без вітру – негода втримається.

-Сніг в’ється аж до даху – жито буде високе.

-У грудні мороз кріпчить, а лід тріщить.

-Зірки взимку яскраві, іскряться – до холоду.

-Зірки нечасті – до негоди й віхоли.

-Зимою сухо і холодно – влітку сухо і жарко.

-Ворони вмостилися на нижніх гілках дерев – на негоду і вітер.

-Ворони великим зграями кружляють високо і раптово падають додолу – буде сніг з вітром.

-Галки зібралися зграями – тепла накричать.

-Вівці швидко сходяться до кошари – буде мороз.

-Під час морозу вода в річці враз виступає на лід – незабаром буде дощ або потепління.

-Перед потеплінням вода у криницях піднімається.

-Зима сильніша – весна швидше.

-Заєць дуже розжирів – на холодну зиму.

-Захід сонця в морозну погоду чистий – морози будуть тривати.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

У свято Катерини чи в ніч на Андрія (початок зимових святок, чи в інші зимові свята) дівчата вдавалися до ворожби, щоб дізнатися про свою долю, принаймні, про шлюб, подружнє життя, ким буде чоловік.

Один з варіантів: ставили у глек з водою зрізану вишневу гілку і до Різдва вона мала розквітнути. Якщо зацвіла – добрий знак на скорий шлюб; не зацвіла – доведеться дівувати ще мінімум рік. Але все це – лишень дівочі вигадки, повір’я, легенди, прагнення видати бажане за дійсне. Як правило, гілка не цвіла, навіть бруньок не пускала, а дівоча доля складалася по-своєму. Гляди, як після Різдва вже й старости прийшли. Тепер, дівчино, піч колупай і рушники подавай…

Господарі завбачали прихід весни також за допомогою гілки, та тільки молодої вербової, яку зрізали з куща, що росте біля водойми. З приходом календарної зими (яка б погода не панувала) вербові гілки у глечику з водою виставляли на підвіконня. При цьому вікно неодмінно мало «дивитися» на схід сонця. Спостерігали: чим швидше на вербових галузках появляться перші бруньки (навіть не йдеться про «пухнастих котиків») – тим швидше прийде весна, адже «верба весну відчуває». Відтак заздалегідь планували свої весняні аграрні роботи, а саме – оранку і сівбу…

Звичайно, користувалися й іншими перевіреними прогностичними прикметами:

-Ранній прихід холодної зими – на ранню весну.

-Зима запізнюється, тоді після неї і весна не скоро прийде.

-Скороминуча зима – тривала весна.

-За теплу зиму весна віддасть холодом.

-Зима своє мусить відбути, аж тоді дасть дорогу весні.

Тарас ЛЕХМАН