Останні новини
26 лютого 2024
25 лютого 2024

Під час розкопок Мізина, що на Чернігівщині, були виявлені найдавніші з відомих у світі музичні інструменти, яким налічується 20 тисяч років.

Вивчення  комплексу розписаних кісток групою фахівців (до її складу входили археологи, палеонтологи, судові експерти, медики) дозволило встановити, що це набір з 16-ти музичних інструментів переважно ритмічно-ударної дії, які поділяються на три групи: власне ударні інструменти, духові інструменти (віддалено нагадували пізніші флейти та сопілки) і шумові браслети.

Наукове значення відкриття таких давніх музичних інстурментів - величезне і зроблене в археології вперше.

Загальноприйнято, що музика - це один із найдавніших проявів духовної культури людства. Завжди вважалося, що літочислення музики слід вести від давньої східної та античної цивілізацій. Зараз же у зв'язку із знахідками палеонтологічних ритмо-ударних інструментів час виникнення вже сформованої ритмічної музики у краманйонців відсувається принаймні на 15 тисяч років углиб історії.

Отже краманцонець уже володів елементами музичної ритміки, тональністю, розумінням музичної фрази та її емоційного впливу. Елементи ці, безумовно, з'являлися з працею.

Приємно, що така знахідка виявлена саме на теренах України!

Черняхівська культура, яка виявлена на теренах України, датується II-VII століттями до н.е. Але відома вона не тільки в Україні...

Межі її поширення - лісостепова і степова зони Правобережної та Лівобережної України, а також Молдова, Румунія і південносхідна Польща. Могильник цієї культури був розкопаний (уперше) Вікентієм Хвойкою біля села Черняхів (тепер Кагарлицького району Київської області) 1900 року.

У селищах Черняхівської культури знайдено наземні житла та напівземлянки, у багатьох з яких замість відкритих вогнищ з'явилися печі. Біля помешкань стали будувати господарчі споруди, облаштовувати ями-сховища (нерідко глибиною до трьох метрів) для врожаю. Знайдено багато знарядь праці, виготовлених із заліза: коси, плуги тощо. Були високо розвинуті металургійне та гончарне виробництва. Гончарний посуд вражав різноманітністю. Дуже зросла торгівля з містами Причорномор'я. У внутрішній торгівлі використовували римські монети. Їх виявили понад тисячу. У деяких поселеннях з'явилися скляні вироби. До цього часу виявлено 2500 поселень Черняхівської культури та 350 могильників. Поселення були значними за розмірами - довжиною 1,5-2 км. З них в Україні досліджено 150.

У формуванні Черняхівської культури участь брали різні племена: даки, скіфи, германці, анти, слов'яни. Вторгнення гунів призвело до занепаду цієї культури. Проте її набутки стали фундаментом культури Київської Русі.

Одна з найдавніших культур, яка виявлена на теренах України і досліджена археологами — Більська. Вона датується кінцем VIII — початком III століття до н.е.

Назва походить від Більського городища у Полтавській області. Вони є найбільшим у Східній Європі - понад 4 тисячі гектарів. Розташоване на мисі між ріками Ворсклою і Східною Грунею. Мало розвинуту фортифікаційну систему із чотирма укріпленнями, рів та стіни дерев'яно-земляної  конструкції. Загалом довжина стін - майже 34 тисячі метрів.

Розкопані житла - наземні зруби і землянки, господарські приміщення, також залізоплавильні й бронзоливарні майстерні, кузні, святилище із глиняними жертовниками, залишки дерев'яного каркасу храму з колонами.

Знайдена велика кількість культових статуеток, господарчий реманент, плуги, ярма, амфори грецького походження.

Історики вважають, що Більське городище є древнім містом Гелоном, котре згадував Геродот, називаючи його видатним адміністративним, релігійним, культурним та господарчим центром.

Доповідь українською мовою вперше прозвучала у Парижі 11 червня 1878 року. Виголосив її науковець, публіцист Михайло Драгоманов.

Головував на літературному конгресі письменник Віктор Гюго.

Саме в Парижі Михайло Драгоманов сказав: «Я українець!" і виступив проти Емського указу Олександра II. Ним 1876 року російський імператор заборонив вживати українську мову, видавати українську літературу, навіть робити українські текстівки до музичних нот українських народних пісень.

Після виступу Михайла Драгоманова Віктор Гюго сказав про російського царя: «Потвора всесилля, яка тримає в своїх руках хрест, який закінчується мечем, і скіпетр, який закінчується батогом. Він деспот, самодержець, який мучить за власною примхою цілі народи».

Чи не нагадує це теперішню Росію?..

У 1913 році виникла газетна сенсація: у Лондонському банку лежить 800 мільйонів карбованців (200 тисяч - золотом) та що ці гроші були покладені гетьманом України Павлом Полуботком.

Всі газети були заповнені цією новиною. Знайшлися навіть такі фінансисти-математики, що обчислили вже скільки наросло відсотків за 180 років та як збагатиться тим капіталом «вся матушка Россия». Про Україну тоді взагалі не йшлося.

Але виникло цілком слушне питання: хто ж, власне, має право на одержання цих грошей? Хто є прямим спадкоємцем Павла Полуботка?

І ось у серпня 1913 року у містечку Стародубі на Чернігівщині відбувся з'їзд всіх спадкоємців цього роду. Зібралися майже 170 чоловік, які так чи інакше вважали себе нащадками Павла Полуботка, і заявили законні претензії на ці мільйони.

Спиридон Федорович Полуботок приїхав на цей з'їзд з сином Валентином. Після тривалих дискусій та перевірки всіх можливих і неможливих документів Спиридон Полуботок і його сини були визнані найближчими спадкоємцями наказного гетьмана. Але їхати до Лондона і турбуватися там про мільйони Спиридон Полуботок відмовився. Тоді з'їзд спадкоємців доручив з'ясувати справу з «мільйонами» у Лондонському банку своїм учасникам - Федорові Лизогубу і Миколі Міхновському.

У січні 1914 року ті поїхали до Лондона і з'ясували, що дійсно у Лондонському банку було 10 тисяч фунтів стерлінгів на ім'я Павла Полуботка... Але поки російська преса багатіла думкою, англійський парламент вніс постанови, що всі капітали, які пролежали в Лондонському банку більше як 150 років, з відсотками не повертаються. У крайньому разі може бути повернута та сума, що була покладена у банк на збереження, але при умові, що той, хто забере гроші, повинен заплатити за весь час збереження.

Коли Лизогуб і Міхновський підрахували, скільки за 180 років треба заплатити за збереження фунтів стерлінгів, що поклав Павло Полуботок, то просльозилися. Виявляється, що потрібно ще доплачувати Лондонському банку...

Про справу забули. Однак вона ожила на зорі незалежності України. Та чи скарб і нині там?..

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.