У 1913 році виникла газетна сенсація: у Лондонському банку лежить 800 мільйонів карбованців (200 тисяч - золотом) та що ці гроші були покладені гетьманом України Павлом Полуботком.
Всі газети були заповнені цією новиною. Знайшлися навіть такі фінансисти-математики, що обчислили вже скільки наросло відсотків за 180 років та як збагатиться тим капіталом «вся матушка Россия». Про Україну тоді взагалі не йшлося.
Але виникло цілком слушне питання: хто ж, власне, має право на одержання цих грошей? Хто є прямим спадкоємцем Павла Полуботка?
І ось у серпня 1913 року у містечку Стародубі на Чернігівщині відбувся з'їзд всіх спадкоємців цього роду. Зібралися майже 170 чоловік, які так чи інакше вважали себе нащадками Павла Полуботка, і заявили законні претензії на ці мільйони.
Спиридон Федорович Полуботок приїхав на цей з'їзд з сином Валентином. Після тривалих дискусій та перевірки всіх можливих і неможливих документів Спиридон Полуботок і його сини були визнані найближчими спадкоємцями наказного гетьмана. Але їхати до Лондона і турбуватися там про мільйони Спиридон Полуботок відмовився. Тоді з'їзд спадкоємців доручив з'ясувати справу з «мільйонами» у Лондонському банку своїм учасникам - Федорові Лизогубу і Миколі Міхновському.
У січні 1914 року ті поїхали до Лондона і з'ясували, що дійсно у Лондонському банку було 10 тисяч фунтів стерлінгів на ім'я Павла Полуботка... Але поки російська преса багатіла думкою, англійський парламент вніс постанови, що всі капітали, які пролежали в Лондонському банку більше як 150 років, з відсотками не повертаються. У крайньому разі може бути повернута та сума, що була покладена у банк на збереження, але при умові, що той, хто забере гроші, повинен заплатити за весь час збереження.
Коли Лизогуб і Міхновський підрахували, скільки за 180 років треба заплатити за збереження фунтів стерлінгів, що поклав Павло Полуботок, то просльозилися. Виявляється, що потрібно ще доплачувати Лондонському банку...
Про справу забули. Однак вона ожила на зорі незалежності України. Та чи скарб і нині там?..