Останні новини
26 лютого 2024
25 лютого 2024

НЕ ЙДИ, ФЕДЮ, НА ВЕДМЕДЯ!

 

 

Кажуть, що у першій половині грудня ведмідь, який спить у барлозі, вже бачить другий сон. Звісно, це – уява. Але у народному календарі українців інколи навіть згадується конкретна дата – 10 грудня, день Феодота (Федота). Старші люди напоумлювали молодь, що на Федота до лісу краще не ходити і не тривожити сон лісового господаря. Тоді безпечніше буде…

Певні дії, перестороги часто відображаються у народних прислів’ях та приказках. В українців побутує і такий вислів: «Не йди, Федю, на ведмедя!». Тут Федір постає, як збірний образ, а не конкретна особа. Ним може стати будь-хто. Щодо ведмедя, то всім відомо, що цей звір небезпечний. Навіть, якщо він ситий, все ж не хоче бачити на своїй території чужинця, непроханого гостя, якого сприймає за ворога. Зустріч з ним може закінчитися для людини кепсько.

Хоча трапляються й кумедні та неймовірні історії. Наприклад, в Євгена Гуцала є невигадане дитяче оповідання про те, як дівчинка безтурботно гралася з ведмежатком (випадково зустрілися на гірській стежині Карпат), а мама-ведмедиця спокійно спостерігала з-за кущів за цими іграми, наче раділа, що її маля знайшло собі друга. Дорослі спочатку не хотіли повірити розповідям дівчинки, яка щасливо поверталася додому (а таких зустрічей з ведмежатком відбулося кілька), та таки довелося визнати правду…

По-своєму сенс цієї приказки розтлумачив мій знайомий із Закарпаття. Ведмеді зимової пори сплять. Але ідеться, насамперед, про тих клишоногих, які не заснули на зиму. Причини різні – не набрали вдосталь жиру, не знайшли місця для лігва (барлогу), хворі… Голодні взимку, тим паче, коли важко полювати через глибокі сніги, вони стають особливо небезпечними, агресивними. Наближаються до людських поселень, підстерігають домашніх тварин (зокрема овець), хапають собак. Випадкові перехожі також їм «до смаку».

Жертвами «зимових ведмедів» ставали лісоруби; селяни, які залишили стоги сіна на гірських луках, чекаючи санної дороги, щоб привезти їх до оборогів; мисливці, які вийшли полювати на малу здобич, скажімо. Зайців, а «ведмежих» набоїв не взяли. Йшли безпечно, бо були впевнені, що ведмідь взимку спить, і слідів звіра перед тим не бачили.

У Карпатах, щоб вберегтися від ведмедя, не раз зверталися до мольфарів… Все ж, якщо не мали мисливської зброї, то, йдучи до лісу, для більшої певності брали зі собою квачі-смолоскипи (вогонь має налякати хижака),загострені  рогачі,  довгі ножі.

В українському фольклорі (казках) ведмідь часто постає добродушним, врівноваженим, розважливим, самовпевненим у собі (бо силу має), справедливим. Ласим до меду (останнє – так і є). Але у лісі краще з ним не зустрічатися.

У народі кажуть:

-Буває, що і ведмідь літає.

-Ведмідь ще в лісі, а його шкуру вже продано на базарі.

-Не діли шкуру невбитого ведмедя.

-Два ведмеді в одній барлозі не вживаються.

-Ведмедя не налигаєш…

Тарас ЛЕХМАН

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.