16 липня у східних церквах Святого Атанасія Атонського.

Хто цікавиться історією чернечого життя, тому добре відомо, що на християнському Сході над Егейським морем є Свята гора Атос (Афон), де понад тисячу років існує так звана «чернеча республіка». Вона - важливий осередок візантійського чернецтва, твердиня Східної Православної Церкви. Жили тут деякий час український Святий Антоній Печерський, письменник, полеміст Іван Вишенський.

Батьком упорядкованого чернечого життя на Атосі був Святий Атанасій Атонський. Він народився у Малій Азії у місті Трапезунті, що на узбережжі Чорного моря, приблизно 920 року. Закінчив своє життя доволі несподівано 1003 року. Достойник загинув з іншими п'ятьма монахами, коли під час будови церкви завалилося склепіння й убило їх на місці. З жалем поховали монахи свого настоятеля і побратимів. Гріб Святого Атанасія Атоського прославився численними чудами, біля нього зцілювалися хворі.

У давніші часи допитливий український селянин у цей день спостерігав:

- Якщо в ніч на Атанасія місяць, сходячи, грає барвами, то буде добрий врожай зернових і городини. (Але тут слід врахувати 13-денну різницю між старим і новим календарями).

- Темний місяць, або його не видно - не чекай багатого врожаю, не буде щедрого столу.

- На Атанасія багато зірок на небі - протримається тепла сонячна погода.

12 липня — день вшанування Славних і Всехвальних Першоверховних Апостолів Петра і Павла. Це свято належить до великих церковних.

Святі Апостоли Петро і Павло шануються Церквою і вірними як учні Ісуса Христа, проповідники Його учення, взірець подвижництва та відданості християнським ідеям.

Згідно з Євангеліями, рибалки Симон (пізніше названий Петром) та його брат Андрій були першими, кого Ісус Христос покликав до лав учнів. Петро, котрий мав іудейське ім'я Савл, як розповідають Діяння Апостолів, спочатку був заповзятим гонителем християн. А після «спілкування» (через об'явлення, видіння) з Ісусом Христом став апостолом. Петра і Павла Стратили в Римі 12 липня між 64 і 67 роками. Петра - розіп'яли, Павла - посікли мечем.

Зародилося свято в Римі. Адже Папа Римський вважається спадкоємцем апостола Петра. Проте невдовзі воно поширилося в усіх християнських країнах.

В Україні його популярність значною мірою пов'язана із сільськогосподарським календарем, ототожнюється із завершенням сінокосу і підготовкою до жнив.

Апостол Петро (у народні традиції він більш популярний від Павла) здавна вважається покровителем рибалок, бджолярів, охоронцем худоби, помічником пастухів. Тому у свято розраховувалися з пастухами за половину сезону випасу корів.

 8 липня вшановуємо святу дівицю Февронію.

Вона з двох років свого життя виховувалася в жіночому монастирі в Нісибі (Месопотамія). Коли Февронії виповнилося 18 років, її, як ревну християнку, ув'язнили. Однак поганський суддя, зачарувавшись красою дівчини, запропонував їй зректися Ісуса Христа і стати його дружиною, обіцяючи щедрі багатства, титул знатної дами, на що Февронія відповіла категоричною відмовою. Юну християнку стратили 304 року.

Давніше у народному побуті українців цей день називали Проводами Купала. Його, до речі, вважали щасливим для заручин. Після жнив можна справляти весілля. Починаючи з Февронії, у деяких регіонах України масово заготовляли чорниці і лісові суниці - смачні корисні ягоди.

Кажуть:

- Слідом за Іваном Февронія іде.

- Якщо на Февронії встановилася тепла погода, то такою вона буде сорок днів. Добре для жнив!

 7 липня — Різдво Івана Хрестителя, у народі — Купала, Івана Купала, яке у давніші часи супроводжувалося магічними дійствами.

Це романтичне свято відзначають якраз в період найбільшого буяння природи. Людина намагалася спрямувати її животворчу силу собі на користь. О тій порі, вважалося, трави, вогонь, вода стають особливо цілющими, здатними очищати й лікувати.

Побутувало повір'я, що на Івана Купала сонце «грає» - сяє, міниться різними кольорами. Тому запалювали багаття - «маленькі сонця». Полум'я і дим теж вважалися цілющими. Відтак - навіть старі люди перестрибували через багаття, щоб очиститися і цілий рік бути здоровими.

У ніч на Купала вельми чудодійна вода. А ще й долю може провіщати. Отож купалися всі - і старі, і малі. Дівчата плели вінки та пускали їх на воду, пильно вдивлялися - звідки судженого чекати.

Уособленням свята було купальське дерево чи лялька, виготовлена із зелених галузок (Іван, Марена). Її прикрашали, водили навколо хороводи, співали купальських пісень. Із соломи також виготовляли Марену. Але її могли топити, спалювати. А от зелену розривали на шматки і несли на грядки, де посіяли огірки, щоб добре родили.

Купальська ніч вважалася сприятливою і для розгулу нечистої сили. Щоб захистити себе і домашню худобу від її згубного впливу, хату, хлів, подвір'я обсівали маком, вішали обереги - кропиву, полин, часник, серп, ніж тощо.

Зі святом Купала пов'язані повір'я про цвіт папороті, що з'являється тільки тієї ночі. Володіння квіткою відкриє людині скарби, але не зробить її щасливою.

Яскраво виражений язичницький характер свята, його романтичність, самобутність сприяли тому, що в усі часи воно було улюбленою формою дозвілля молоді, джерелом натхнення для митців. У Купальську ніч були «закохані» Микола Гоголь, Григорій Квітка-Основ'яненко, Тарас Шевченко, Панас Мирний...