29 листопада християни східного обряду вшановують Святого апостола і євангеліста Матея.

Ісус Христос покликав його: “...Іди за мною!”, коли той збирав мито у Капернаумі. Матей (син Алфея, до того звався Леві) не завагався. І так митар (ця посада вважалася серед іудеїв ганебною, адже зібрані податки поповнювали скарбницю чужинця - Римської імперії), став апостолом.

Після Зішестя Святого Духа Матей проповідував Христове вчення у Палестині, Ефіопії, Персії, Македонії... Загинув мученицькою смертю від рук язичників.

Йому належить перше Євангеліє у переліку книг Нового Завіту, у якому автор на основі цитат зі Старого Завіту доводив, що Ісус Христос - саме той Месія-Спаситель, про якого говорили пророки і якого очікували патріархи.

Цей день пов'язаний і з прогностичними прикметами. У народі кажуть:

- На Матея зима потіє, а земля пріє. (Ідеться про те, що сніг, наче тепла біла ковдра вкриває землю).

- На Матея буйні вітри - бути завірюхам до Миколи (19 грудня).

- Північно-західний вітер віщує мокрий сніг з дощем; вітер - півдня або зі сходу - сніг вистелить намети.

- На Матея тихо і відносно тепло - Микола може бути без снігу або з відлигою.

22 листопада у східних церквах вшановують преподобних Матрону і Теоктисту. Колись у народі цей день називали святом Зимової Мотрі.

Оскільки свято Михайла, яке відзначають днем раніше, завершувало осінній сезон весіль, то над тими, хто не встиг вступити у шлюб, кепкували: «Мотря пари розлучила». Насправді ж, весілля ще можна було справляти до Пилипа (27 листопада). А якщо і цього разу запізнилися, тоді говорили: «Пилип не до всіх прилип».

Спостерігали:

- На Матрони іній на деревах - до морозу; туман - бути відлизі.

- Після Матрони зима встає на ноги, налітають заметілі і печуть морози.

- Якщо Михайло зиму пригнітив (була відлига), то Мотря розбурхає її.

- На Мотрі снігова погода - до мокрого травня.

- Мотря з інеєм - вродить овес; з дощем чи мокрим снігом - буде жито.

- Який іній на деревах - такі колоски хліба.

Тарас ЛЕХМАН

26 листопада — свято Івана Золотоустого, одного з трьох Отців Церкви, видатного Богослова, проповідника, упорядника Святої Літургії.

У народі цей день називають “передзимком”, адже “будь-яка зяб у рості зупиняється”. Кімнатні рослини і ті “завмирають на зиму”. Тому кажуть: Іван-Передзимок іде - вже рослина не росте». А це ознака того, що прийшла фенологічна зима.

Є й інші спостереження:

- Іван Золотоустий солодко говорить, та все є снігом землю покриває, морозом припікає, зиму закликає.

- У цей день кружляє багато вороння - на щільні снігопади.

Після Івана Золотоустого теслі заготовляли деревину, адже «дерево вже заснуло, не відчуває болю». Її використовували для виготовлення поличок, лав, стільців, скринь... Перед тим уважно придивлялися та прислуховувалися, а чи не стукає по дереву дятел, який завжди підкаже - є там короїди чи ні. Були й інші методи перевірки, зокрема відколупували стару кору, зрізали й частину молодої, шукаючи шкідників. Така деревина не завжди годиться для ремісничої справи. Та навіть заготовлене якісне дерево могли використати для виготовлення предметів побуту через рік-два. Спочатку його «розпускали» пилкою на дошки, планки, клини, потім сушили біля печі, а влітку під палючим сонячним промінням, ще раз перевіряли на якість. Брак ішов на дрова, а добротний матеріал - у руки теслі, з якого він творив дива.

До речі, заготовляли деревину і після свята Поклоніння оковам апостола Петра (у народі - Петра Вериги, 29 січня). Але її використовували для будівництва хат, господарських приміщень.

21 листопада — велике церковне свято на честь «ангельських ликів чиноначальника», «трисонячного божества представника», одного із семи архангелів, що керує ангелами Неба, «архістратига Сили Господньої» Михаїла. До речі, Михаїл у перекладі - «хто як Бог», «хто рівний з Богом».

Святкування дня Михаїла, або ж у народі - Михайла, започатковано у IV столітті. Свято отримало назву Собору, бо має на увазі всі безплотні, безтілесні сили - ангелів дев'яти чинів. Воно пов'язане з уявленням про боротьбу вірних Богові ангелів на чолі з Михаїлом - архангелом проти повсталих під проводом Люцифера заздрісних ангелів, а також про майбутній переможний бій з дияволом і силами зла.

В іконописі зображення Михаїла має доволі характерні (специфічні) риси: він топче ногами Люцифера, тримає зелену фінікову гілку в лівій руці, а у правій - спис з болою корогвою (колір святості і чистоти), витканою червоним хрестом. А ще зображають святого з мечем і щитом у руках. Є й інші іконописні версії.

Існують народні прислів'я:

- З Михайлового дня зима не стоїть.

- З Михайлового дня зима морози кує.

- Якщо на Михайла відлига, то й зима буде з відлигами.