- У травні добре ростуть трави - у господаря голова не болить.
- Травень високими травами іде - буде літо золоте.
- Високо піднялися озимі посіви - до врожаю хліба.
- Озимі рано колосяться - буде хліб і солома.
- У травні дощ, як золото.
- Дощ у травні - буде жито.
- Дощ у травні - в коморі хліб.
- Прийде май - сій просо, воно буде, як гай. А прийде іюнь, то вже не сій, а плюнь.
- Травень - розпал життя.
- У травні все причепуриться.
- У травні за ніч голобля травою обростає.
- У травні корець дощу - крапля болота.
- Зірниці у травні часті - буде добрий урожай.
- Горобина рано цвіте - буде багато вівса.
- Горобина рано розкрила білі пелюстки - буде багато підберезовиків.
- Початок травня холодний - кінець місяця буде теплим (і навпаки).
- Буває май, що під кущиком рай; а то і на піч залізай.
- Запізнілі ластівки - запізніле літо.

Перша неділя після свята Воскресіння Христового, Великодня у церковному календарі зветься Томиною (Фоминою). Вона установлена на честь Святого апостола Томи. Він спочатку не повірив у Воскресіння Ісуса Христа, допоки Син Божий не з'явився перед ним і не показав свої рани. На те, мабуть, була Воля Господня, щоби й інші не сумнівалися у Святому Воскресінні. Цього року Томину неділю відзначають 1 травня. У народі за нею закріпилися назви Провідна неділя, Проводи, Поминальна неділя, Гробки, Могилки...
Назву Провідна неділя ніяк не слід ототожнювати (знову ж, за народною традицією) з проводами Великодня. Великодній цикл триває аж до Трійці, П'ятидесятниці. Зрештою, словами «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» ми вітаємося сорок днів, до свята Вознесіння Христового. Цю назву слід сприймати, як «проводи душ померлих», які гостювали на землі від Великодня.
За народними повір'ями, апокрифічними легендами душі померлих ще з'являються серед живих у свято Трійці, під час Русалій (Купальська ніч, Різдво Івана Хрестителя, з 6 на 7 липня), у Переддмитрову поминальну суботу (перша субота перед святом Дмитра, 8 листопада) і на Святий вечір (6 січня).
На Провідну неділю, як і на Великдень, на цвинтарі відбуваються загальні молебні. Потім священик підходить до кожної могили і окроплює її свяченою водою, проголошуючи: «Христос Воскрес!». Миряни відповідають: «Воістину Воскрес!».
У давніші часи на Провідну неділю на цвинтарі справляли колективні (усією громадою) і сімейні трапези - поминальні обіди, які, на жаль, часто супроводжувались надмірним споживанням алкоголю. Тепер Церква (принаймні, УГКЦ) просить утриматися від таких «поминань». Душам померлих потрібна лише молитва живих, людська пам'ять про них!
У народі кажуть:
- Яка погода на Томину неділю - такою буде на свято Вознесіння.
- На Томину неділю дощ - жито скоро заколоситься.
- На Томину неділю сонце світить, теплий день - душа покійних веселяться.

30 квітня вшановують святих Симеона, Акакія, Зосима і Саватія. Останніх з двох названих преподобних отців вважають покровителями бджіл та пасічництва, як виду господарської діяльності. Отож для пасічників це особливе свято!
У цей день вони тричі обходили кожен вулик зі страсною свічкою (її запалюють і освячують у церкві у Чистий четвер перед Великоднем під час відправи Старстей Христових) та свяченою водою (здебільшого брали стрітенську), скроплювали вулики, щоб бджоли були працьовитими, добре роїлися, приносили багато меду.
Побутував і такий звичай. На Святий вечір посеред пасіки закопували глечик з вареною пшеницею і стільниковим медом (мед брали тільки з власної пасіки). На свято Зосима (інколи у перший день Великодня) його відкопували, а рідиною обмазували всі вулики, або ставили хрестики на них, вважаючи, що бджоли не будуть втікати з пасіки.
Як правило, кожен пасічник зберігав удома ікони святих Олексія, Зосима і Саватія.
Народні прикмети:
- На Зосима тепло - буде багатий медозбір.
- На Зосима бджоли активно працюють - забезпечать достаток меду.
Народна приказка: «На Зосима бджола літає, мед збирає, сама меду не потребує, а людей медом годує».
Сприймаймо сказане, як перебільшення. Бджолині рої роблять запаси меду з надлишком. Це ми, люди, їх грабуємо...
Подякуйте бджілці!

Свято Воскресіння Христового цього року припадає на 24 квітня. Його святкують три дні поспіль — неділя, понеділок, вівторок. Свято багате народними звичаями. Більшість з них є загальними для всієї України, а деякі лише для окремих регіонів. Не дивно! Україна велика і багата на народну духовну культуру!
Загальноприйнятий звичай на Воскресіння Христове - освячення великодніх страв. Після тривалого Великого посту Церква дозволяє всіляку їжу, щоб вірні разом із духовною радістю відчули радість від земних дарів. У великодні кошики кладуть паску, яйця, писанки, крашанки, шинку, ковбаску, сир, масло, сіль. На Східній Україні замість шинки і ковбаски клали запечене порося з хріном у роті. (Хрін символізує міцність, здоров'я).
Не менш поширений обряд - «христосування», коли після церковної відправи навіть незнайомі віталися один з одним словами: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», обіймалися і обмінювалися писанками, крашанками, а дітям їх дарували.
У ці дні не змовкають церковні дзвони. Хлопчики почергово дзвонять у них. Змовкнуть церковні дзвони - прийде лихий. А так, то він їх боїться.
На Великдень неодмінно відвідують могили своїх рідних, родичів, друзів. На цвинтарях відправляють поминальні молебні. Такі відправи тривають аж до Провідної неділя, тобто протягом усього тижня. З померлими також вітаються: «Христос Воскрес!».
Особливого чару Великодню надають гагілки, веснянки, гаївки, різні ігри на майдані біля церкви. Гагілки - дорогоцінний скарб ранньої культури наших предків, високомистецькі поетичні твори, які супроводжуються то щемливими, то радісними мелодіями. На другий день свят в Галичині виконували особливі ритуальні пісні, які називають риндзівками.
За Великодньою неділею - Світлий понеділок. По всій Україні він пов'язаний із звичаєм обливання водою. У цей день хлопці обливали дівчат і таким чином висловлювали свої залицяння. Дівчата ж відкуповувалися від «водних процедур» писанками або крашанками. (А це вже відповідь на залицяння). У Світлий вівторок уже дівчата обливали хлопців... Тому Великодні понеділок та вівторок у народі називають «обливаними».
На Великдень не можна сумувати, а радіти Вескреслому Христу, який смертю смерть подолав і нас вічне життя дарував.