15 лютого християни східного обряду святкують Стрітення Господнього. Язичницькі назви свята, які збереглися дотепер, - Громниця, Зимобор, Зустрічне... За народними повір'ями, цього дня зима зустрічається з весною. Вони запекло сперечаються за своє панування у природі.
Посвячену на Стрітення у церквах свічку називали саме Громницею, Громничкою. Її завжди виставляли перед образами. Запалювали, коли хтось важко занедужав, розпочалася гроза (рясні дощі) з блискавицями та громом. Ставили її і біля померлого.
На Стрітення також освячували воду, яка після цього вважалася цілющою,чудодійною. Нею кропили вулики, щоб добре роїлися бджоли, давали пити худобі (власне, додавали часточку свяченої води до відра з джерельною водою, а потім напували корів, коней, птиць...).
У цей день ворожили на врожай. Кожен господар виставляв на ніч мисочку з зерном. Ставив посеред двору. Якщо зранку виявляв на зерні росу, то це віщувало добрий врожай хліба. Не було роси - погана ознака.
Народні прикмети та спостереження:
- На Стрітення ведмідь прокидається - весну чує, а перевертається у барлозі на інший бік - весна забариться.
- Про скорий прихід весни може сповістити приліт граків.
- Не буде з літа потіхи, якщо на Стрітення капає зі стріхи.
- Тепло на Стрітення - весна буде теплою, але літо дощове.
- Півень на Стрітення води з калюжі нап'ється - зима ще буде довгою.
- Сонце на літо, а зима на мороз повертаються на Стрітення.
- Сніг на Стрітення через дорогу мете - весна буде пізня і холодна.
- Сніг ранком на Стрітення - буде врожай ранніх хлібів; опівдні - середніх; сніг надвечір - пізніх.

11 лютого - свято Перенесення мощей з Риму до Антіохії Преподобного Ігнатія Богоносця. Він загинув мученицькою смертю за Христову Віру у II столітті. У народі з цим днем пов'язують  такі прикмети:
- Якщо у лютому на Ігнатія Богоносця (його ще вшановують 2 січня, у день мученицької смерті достойника) міцні морози, то на Власа (24 лютого) буде відлига. І навпаки.
- Ігнатій переносить погоду з зими на весну (літо).
- Хмари нечасті - буде ясно, але холодно.
- Стовп над місяцем - до сильного морозу.
- У ніч на Ігнатія зірки «падають» з неба - до снігу; мерехтять - настануть похолодання аж до Стрітення.
- Відлуння чути далеко (особливо у лісі) - морози полютішають.
- Якщо на Ігнатія погода нестійка, мінлива, то на Трьох Святих (наступного дня, 12 лютого) Василій замете, Григорій розмете, а Іван розтопить..
Свято Перенесення мощей Ігнатія Богоносця знаменувало ще й    підготовку до дня Трьох Святителів - Отців Церкви. Адже потрібно вшанувати іменинників - Василів, Григоріїв, Іванів, Василин, Іванок.., привітати їх, запросити гостей чи піти у гості з подарунками.
У багатьох містах і селах готувалися до храмових свят. В Україні чимало церков збудовано та освячено на честь Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого, або ж Трьох Святителів.

Кожен селянин з нетерпінням чекав приходу весни, аби братися до праці на рідній землі, забезпечити собі і своїй сім'ї харчовий статок на весь рік, а надлишки зерна, овочів, фруктів ще й продати, щоб «жива копійчина» була у кишені.
6 лютого у церковне свято Ксенії Римлянки (за народним календарем - Оксани, Дороти, Доротеї) завбачали погоду на прийдешню весну, прогнозували майбутній врожай хліба, городини, садовини.
З народних прикмет та приказок:
- Питає Оксана: «Де ти, весно?..».
- Оксана скаже, якою весна буде...
- Оксана-Дорота - сніги і болота.
- Яка Оксана - така весна.
- Оксана гожа і погожа - весна буде красна.
- Дощова Оксана (або з мокрим снігом) - весна і літо будуть негожі.
- Добра погода на Оксани обіцяє добрий врожай хліба.
- Завірюха на Оксани замітає корм для худоби.
Вважалося, що від Оксани половину хліба (запасів зерна для мелення, борошна) вже спожито; лише половину часу озиме зерно пролежало у землі (до проростання). Тому після Оксани-Напівхлібниці декому доводилося заощаджувати борошно на випічку хліба. Тим паче, а хто знає, хто відає: яким буде наступний врожай?..
Україна багата кліматичними зонами й етнографічними регіонами, відтак - і за фенологічними та прогностичними спостереженнями. Тому не дивуйтеся, коли Напівхлібником називають день Тимотея (4 лютого), або день Ксенофонта (8 лютого). Та всім хочеться хліба і до хліба...

3 лютого — свято Преподобного Максима. Кажуть: “Якщо на Максима погода ясна, то до ранньої весни».
Але цього дня боялися зачути грім. Бо якщо до Максима загримить, то до Стрітення ще тричі гримітиме. Грім на годі дерева (адже у лютому вони не розпускаються) вважається поганою прикметою, віщує неврожайний, голодний рік. Насамперед не вродить садовина. Також буде поганий врожай зернових культур і городини, бджоли не принесуть меду. Навіть грибами вдосталь не запасешся. Через надмірні дощі вони загниватимуть.
Почувши грім на Максима, люди зазвичай запалювали стрітенську свічку (особливо помічною вважалася та, яку сім разів святили у церкві), молилися і просили Всевишнього відвернути лихо.