14 вересня — свято Симеона Стовпника (у народі — Семена) і початок Нового церковного року.
Колись в Україні Новий Рік зустрічали 1 вересня (за новим стилем - 14 вересня), а разом з ним приходили і новий церковний, і новий шкільний роки. Навіть після реформ і запровадження зустрічі Нового Року 1 січня (XVIII ст.), церковна і шкільна традиції залишилися незмінними, а день Семена і далі був всенародним святом.
У містах на Семена влаштовували осінні ярмарки, масові гуляння аж до світанку, прикрашали дерева (не обов'язково ялинки чи сосни) овочами, фруктами, барвистими стрічками і квітами, повсюди запалювали свічки, справляли так зване «весілля свічки», адже день уже помітно меншає, сутінки сповивають землю раніше.
Удосвіта господині неодмінно запалювали у печі «живий вогонь», тручи поліном об поліно. Він мав горіти протягом доби, до наступного світанку. Тож увесь цей час його підтримували, «підживляли» дровами, хмизом.
Після нетривалого відпочинку майстри-ремісники з цього дня бралися до праці, набирали собі помічників та учнів. Адже у вправного майстра завжди вдосталь замовлень.
Про цей день у народі кажуть:
- На Семена меншає горобців (це їх чорти ловлять у мірку і відпускають тих, що поза міркою), або ж - горобці ховаються від чортів в очереті.
- На Семена перша зустріч осені; Семен літо проводжає.
- Якщо цього дня багато павутиння, то осінь видасться довгою, теплою.