За церковною традицією третя неділя Великого посту має назву Хрестопоклінної, а весь тиждень називається Хрестопоклінним або Середохресним. Середа цього тижня має назву Середопістя.
У неділю виносять хрест на середину храму, аби вірні поклонялися йому, тричі припадаючи на коліна і торкаючись головою землі (підлоги). Звідси й з'явилися словосполучення «бити поклони», «віддавати поклони». Ревні християни здійснюють це не лише у храмі, а й удома, під час особистої молитви, принаймні вранці та ввечері - неодмінно.
Триває таке молитовне поклоніння аж до передвеликоднього четверга (Страсного четверга) включно. А у передвеликодні п'ятницю та суботу вклоняються вже до винесеної плащаниці, яка символізує і полотно, в яке був загорнутий Ісус Христос після смерті на хресті, і Гріб Господній.
Доволі цікавою на цьому тижні є середа, яку називають Середопістям, Переполовиненням. Вона якраз і символізує завершення половини Великого посту.
У цю середу строго постили. А вночі уважно слухали, чи не гримить за вікном, чи не тріщить лід на водоймах (це коли Середопістя припадало на ранню весну). Якщо таке почули, то казали:
- Половина посту вже минула.
Та ще й той, хто почув оті звуки, радів, бо «весь рік буде здоровим».
Дехто (з марновірних) боявся вигуків сови, адже та недобре звіщає...
На Середопістя випікали обрядове печиво (хлібці) у вигляді хреста і святили у церкві. Його зберігали у мішках із зерном для посіву. Під час сівби по одному рамену хреста-печива закопували по чотирьох кутках поля, щоб земля добре родила. Скибки такого печива давали коровам, яких після зими вперше виганяли на пасовисько.
Народні прикмети:
- Якщо на Середопістя тепло, то й теплим буде Великдень.
- Дощ на Середопістя обіцяє дощове літо.
- На Середопістя повінь - корова й кінь напасуться.
- На Середопістя повний місяць - жнива будуть «гнилі».