Остання перед Великоднем п'ятниця іменується Страсною.

Богобоязні люди вважають, що цього дня не можна нічого їсти аж до виносу плащаниці з вівтаря на  середину церкви. Та перед тим плащаницю тричі обносять навколо храму. Роблять це найстарші чоловіки парафії. Колись у цю мить, коли з церкви виносили плащаницю, діти стукали своїми власноруч зробленими дерев'яними калатальцями, або крутили деркачами, щоб «відігнати нечисту силу».

Родина сідала обідати тільки після Богослужіння й окремої молитви з поклонами біля винесеної й покладеної посередині храму плащаниці. Обід був доволі скромним, адже у цей день не можна їсти навіть рибу, тільки пісні овочі та крупи.

У Страсну п'ятницю не велено шити, прясти, вишивати, працювати на грядці, брати до рук сокиру, щось майструвати. Виняток: догляд за домашніми тваринами, птицею.

Цього дня господині випікають великодні паски.

У передвеликодню суботу виготовляють крашанки (фарбовані яйця). За народними уявленнями крашанки треба готувати саме в суботу перед Пасхою, бо тоді вони довго зберігаються. А якщо їх зробити в п'ятницю, то тоді швидко зіпсуються.

Останній четвер перед Великоднем називають Чистим. У цей день у церквах відправляють Страсті Христові. Але у народі до нього особливе ставлення...

Наприклад, на Поліссі побутував звичай прядіння «четвергової нитки», і саме у Чистий четвер на останньому тижні Великого посту. Вона прялася до схід сонця на порозі хати лівою рукою і закручувалася навпаки. Таку нитку вважали помічною від усякого болю. З нею обходили кругом поля, щоб зберегти посіви від горобців. При цьому нитку неодмінно тримали у лівій руці. Переповідали, якщо взяти її на Великдень на могили, то можна «побачити» померлих родичів.

Цього дня спеціально випалювали сіль. Її називали «четверговою» і зберігали як ліки. Випивали з водою від пристріту, зурочень (вроків), давали худобі при шлункових недугах.

Також існував звичай виготовлення «четвергової сорочки». За повір'ями така сорочка довго носитиметься, а її власник доживе до глибокої старості.

Та найважливішим у Чистий четвер було відвідати Богослужіння у церкві і принести до хати «живий вогонь» - запалені у храмі свічку чи лампадку. З «живим вогнем» обходили помешкання, присадибне господарство, хліви, комори. Потім його ставили на покуті перед іконами.

25 квітня вшановують Василя Парійського.

Цей достойник Христової Церкви служив єпископом міста Парії за часів правління візантійського імператора Лева Вірменина, якого прозвали іконоборцем. Отець став на захист святих ікон, не раз зазнавав переслідувань і катувань, відбував заслання, але не відступив від Святої Віри. Помер 728 року.

У народі кажуть:

- На Василя Парійського Парить і вологе повітря - дощ ушкварить.

- На Василя Парійського виверни голоблі, закинь сани на повітку.

- На Василя сонце землю парить.

- На Василя Парійського дощ падає - початок травня буде дощовим.

- Якщо цього дня тумани вкрили землю - літо буде дощовим, гнилим.

- Після теплого Василя Парійського настають теплі весняні дні.

22 квітня вшановуємо Святого Євпсихія.

Колись у цей день загадували на горох: якщо він видався тихим, ніч була зоряна - рік на горох буде багатий.

Побутували й інші прикмети та повір'я. Зокрема:

- Якщо знайдеш стручок з дванадцятьма горошинами, то забезпечиш собі щастя й добробут на весь рік. А наступного року шукай новий «багатий» стручок!

- Розсипати горох - на сльози.

- У хаті, де вночі часто блукають мертві душі, слід розкидати горох. Тоді вони заспокояться. (Ось такі два суперечливі тлумачення).

- Бородавки щезнуть, коли до них доторкнутися горошиною, а потім спалити її на відкритому вогні.

Аби позбутися різних недуг, того дня зверталися і до води. На світанку обов'язково вмивалися джерельною водою. Росою, якщо така випала, вмивали очі, щоб зникло більмо, повернувся зір...