27 травня, за східним церковним календарем, свято Ісидора Хіоського.

Цей мученик за Христову Віру жив у III столітті. Служив військовим старшиною за часів правління цісаря Декія. За сповідування християнства 251 року був страчений (голову відтяли мечем). Мощі святого прославилися чудодійною силою. Над його гробом відбувалися неабиякі дива зцілення. У V столітті нетлінні мощі Святого Ісидора перепоховали у церкві Святої Ірини у Царгороді, а на місці перепоховання збудували окрему каплицю.

Народні прикмети:

- На Сидора сиро - сира погода протримається тиждень.

- Сухий Ісидор - тиждень теплої погоди.

- На Ісидора скупчилися на небі чорні густі хмари - на тривалу негоду.

- Ісидор боки пригріє - чекай теплого червня.

- Хто замерз на Ісидора - влітку не зігріється.

- Добре, коли Ісидор радує теплом, а не поливає дощем.

День Ісидора вважається останнім сприятливим для посіву бобових культур.

25 травня — свято Єпіфанія.

Цей побожний чернець був родом з Палестини. Засновник монастиря строгого уставу, духовний проповідник, письменник, єпископ провінції Саламіни на острові Крит. Прославився як оборонець Святої Христової Віри від єретиків. Помер 403 року.

У народі кажуть:

- На Єпіфанія-святителя ранок у червоному жупані - на пожежне літо (буде неймовірна спека, посуха).

- Єпіфан одягнув літо у червоний жупан (хоча ще весна, але за фенологічним календарем настало літо, коли розцвів дуб; якраз цієї пори він цвіте).

- На Єпіфана дуб зацвів - літо прийшло.

- Помірний день на Єпіфана - помірне літо.

- На Єпіфана густі тумани - літо буде дощове, принаймні, така погода очікується у першій половині літа.

- Багато молодого моху на древах - до вологого літа і врожаю грибів.

- На Єпіфана високі шовкові трави - бути доброму сінокосу.

- Єпіфан корів і коней нагодує та ще й на зиму залишить.

- Цієї пори чим гучніший ранковий переспів птахів - тим теплішим буде день.

- Дощ на Єпіфана траву живить.

- Якщо на Єпіфана падає дощ, то початок літа буде дощовим; сильний, рясний дощ увесь день, то дощитиме сорок днів поспіль.

- На Єпіфана калина має бути у розквіті.

- Зацвіла полуниця - досхочу наситишся ягодами.

- Пізні весняні квіти ввечері швидко стуляють пелюстки - на дощ.

23 травня — вшанування Святого апостола Симона Зилоти. У народі цей день називають знахарським...

Воно й не дивно! Адже з дня Симона Зилоти починається другий весняний етап заготівлі лікарських рослин. Перший розпочинається після свята Благовіщення (7 квітня). Та ще й ім'я і прізвисько апостола так і нагадує про зілля. Але ця традиція аж ніяк не пов'язана з церковним календарем, а продиктована самою Природою, коли деяке зілля потрібно заготовляти певної пори року, адже у цей час воно набуває найбільше цілющих властивостей.

Збирати зілля на Симона належало жінкам, молодицям. Брали вони зі собою і кмітливих дівчат. Але ті спершу лише спостерігали, вивчали з розповідей досвідчених зцілителів таємниці кожної рослини, від чого вона лікує, як правильно її зрізати чи викопати корінь, зібрати суцвіття, скільки брати і скільки залишити на наступний рік. І тільки опісля допомагали у заготівлі.

У ліс, на леваду, у поле йшли зі світанком, і то гуртом. Потім розходилися, бо кожен знав свої «потайні» місця, де росте потрібне чар-зілля, і бралися до праці. Починали її неодмінно з молитви, щоб Бог допоміг і щоб зілля набуло ще більшої сили.

До кожної стеблинки жінка могла промовляти ніжні лагідні слова. Чинила це не як магічне дійство. За цим криється і дяка Природі за її цілющі дари у вигляді рослин, й уклін Рідній Землі.

Опівдні зцілительки поверталися у село, збиралися в одній з господинь, готували спільний обід, ділилися та обмінювалися зібраними травами - у кого надлишок, а кому забракло... Збирали цієї пори бобівник трилистий, аїр, живокіст, любисток, м'яту, полин, розхідник, талабан... Можна налічити понад півсотні рослин.

Увечері влаштовували «спільну лазню». Це могла бути велика бочка, наповнена гарячою водою, у яку пірнали почергово (та так, щоб не обпектися!). Перед тим в окропі запарювали щойно зібране чарівне зілля. Кожна жінка давала по кілька стеблин трав.

Вважалося за добру прикмету, коли свято Симона Зилоти припадало на суботу перед Трійцею. Тоді ще й збирали особливий букет для освячення в церкві.

19 травня — свято Йова Багатостраждального, або ж Боготерпця.

У цей день господині сіють огірки (ранній посів), боби, горох. Вважали (але слід врахувати двотижневу різницю між старим і новим стилями календаря, зрештою, кліматичні умови в різних регіонах України, бо вона у нас велика):

- Якщо на Багатостраждальника велика роса - на врожай огірків.

- У цей день ясна погода - буде всьому урода.

- Йов-росяник роси розпустив - на добро.

- Якщо на Йови багато щавлю - літо буде тепле.

- Горобина рясно квітує - добрий урожай віщує.

- Горобина цвіте - можна сіяти огірки і помідори.

- Горобина зацвіла - прийшло тепло.

- До дня Багатостраждальника побачиш на черемсі довгий цвіт - будуть роїтися бджоли.

Побутувало і таке:

- У день Багатостраждальника жінки, яким зраджували чоловіки, молилися у церкві до святого, щоб той навернув їм невірних супругів...