Останні новини

Здавна в Україні жінки вшановували дванадцять п'ятниць у році. А саме — п'ятницю перед Благовіщенням, десяту п'ятницю після Великодня, п'ятниці перед Трійцею, Успінням, Головосікою, Воздвиженням, Покровою, Введенням, Різдвом Христовим, Водохрещем та дві п'ятниці (першу й останню) Великого посту.

У такі п'ятниці, вважали, не можна працювати. А у всі п'ятниці року строго заборонялося їсти скоромне — м'ясні страви, навіть споживати молоко. Словом, постити! Щодо обмеженого харчування у п'ятницю, то церква ставиться до цього прихильно.

За поширеним в Україні повір'ям, Свята П'ятниця ходить по землі в образі жінки в чорному або білому одязі. Тіло в неї зранене голками, веретенами, поколене гребенями. А все через те, що жінками, дівчатами порушується її строга заборона шити, прясти, ткати, вишивати в п'ятницю. Тому напередодні п'ятниці (особливо з дванадцяти перелічених) дівчата знімали нитку з веретена, бо вночі могла прийти прясти відьма, та ще й сама П'ятниця, розгнівана і збентежена, могла покарати власницю прялки.

Вельми дотримувалися знахарського правила: хто постить у п'ятницю, той не буде хворіти на пропасницю.

Святий Роман, якого церкви східного обряду вшановують 1 грудня, був дияконом у місті Кесарії Палестинській у кінці III століття. Коли за правління імператора Діоклетіана почалося переслідування християн, Роман проживав у місті Антіохії та заохочував вірних не відступати від своєї віри. Побачивши одного разу, що деякі ув'язнені християни готові поклонитися язичницьким ідолам, аби уникнути тортур і страти, він голосно почав закликати їх, щоб залишалися витривалими і вірними Христові до кінця.

За це погани засудили Романа на спалення живцем, але сильна злива загасила вогонь. Тоді вони вирвали Романові язика, але він далі без язика продовжував виразно говорити, закликаючи всіх християн до стійкості і мужності.

Роман загинув мученицькою смертю, проте християни не забувають про його героїчний вчинок.

Цього дня проводжають осінь, або, як ще кажуть у народі, справляють за нею поминки, а зустрічають і вітають зиму. Селяни вже мають трохи більше часу для відпочинку. Але це лише на перший погляд. У доброго господаря клопотів чимало і взимку. Потрібно доглянути зібраний врожай овочів і фруктів, аби не зіпсувався, не перемерз у льосі тощо.

У народі кажуть:

- Якою зима почалася — такою і буде.

- На Романа снігу намело — зима буде сніжною.

5 грудня у церковному і народному календарях українців — свято Прокопа, яке у побуті також називають “Зимового Прокопа”, бо вшановуємо і Літнього (21 липня), але мова про різних достойників Церкви.

Ще за часів Київської Русі, як стверджують історичні джерела, у цей день, одягнувшись якомога тепліше, виходили усім поселенням розчищати дороги. Снігу добряче намело!..

Це було свого роду трудове свято, спільна толока дітей, молоді і дорослих. Справа — вельми необхідна і вимагала певних фізичних зусиль. Хоча, так вже повелося, що прибирання снігу частенько організовували як веселу розвагу. Дітлахи під час роботи могли досхочу кидатися сніжками, кататися по білій пухнастій ковдрі. Іноді й не розбереш, де чия голова, де чиї ноги стирчать із наметів. Але так чи інакше, це було залучення дітей до суспільної праці, що зберігається в добрих українських традиціях упродовж віків.

Також цього дня в давнину на шляхах ставили віхи (кілки), щоб мандрівник не збився з дороги. Тому говорили: “Прийшов Прокіп — розбив наміт, по снігу ступає — дорогу копає”.

Із часом з'явилася звичка на Прокопа чистити килими. Вважали, що цьому допоможе сам Святий Прокопій і забезпечить міцне здоров'я та добробут усій родині. Разом з килимами чистили верхній одяг тощо — мабуть, не лише заради чистоти, гігієни, а й для надійності, щоб доля часом не оминула оселі та віддала “ведмеже” здоров'я комусь іншому.

4 грудня християни східного обряду святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці Діви Марії. Її праведні батьки Яким та Анна довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю віддати народжену дитину на служіння Богові. І народилася в них донечка Марія. Коли дівчинці виповнилося три роки, її одягли в найкраще вбрання і привели до єрусалимського храму. Первосвященик зустрів Марію у притворі і повів у святая святих, у те приміщення, до якого з усіх людей лише сам ходив з очисною жертовною кров'ю. Від цього дня дитина жила в храмі, присвячуючи свій час богоугодним справам, рукоділлю, молитвам й читанню Святого Письма. Так тривало майже 14 років...

...З приходом зими люди починають готуватися до передріздвяного циклу свят. І першим найвеличнішим з них є Введення. У деяких етнографічних регіонах України зберігається давній звичай святити воду у цей день.

14 грудня відзначаємо день старозавітнього пророка Наума. За церковним календарем, свято не належить до визначних, але у давнину у народному побуті українців святкували його урочисто.

За старих часів саме цього дня діти йшли до школи, розпочиналося навчання. Тому казали: “Святий Наум наставляє на ум”. Випровадивши дитину до школи, батьки зверталися з молитвою до Святого Наума (нерідко робили це в церкві, запрошували на Богослужіння хресних батьків дитини, особливо, коли вона вперше пішла до школи), щоб наука дитині добре давалася. Адже чим би в майбутньому людина не займалася, нема такої сфери діяльності, де не знадобилися б глибокі знання, широкий кругозір, розум, кмітливість. А сам досвід вже прийде з часом, з постійною практикою. Тож коли, як не в дитинстві навчатися різного роду премудростям наук?!. Допитливий дитячий мозок здатен, наче губка, усотувати найрізноманітніші знання.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.