За тиждень, перед Великоднем, завжди у неділю, відзначаємо свято Входу Господнього в Єрусалим.У народі його називають Квітною, Вербною, Шутковою неділею. Рідше зустрічаються назви Вхід, Вхідна неділя, Передвеликодня неділя. Цього року вона припадає на 17 квітня.
Слава про Ісуса Христа як Великого Учителя, Пророка і Цілителя швидко розійшлася не тільки по Галилеї, його рідній країні, а й по сусідніх державах - Самарії та Юдеї. При вході в Єрусалим (власне при в'їзді на сумирному ослику) Сина Божого вітали вигуками: «Осанна!» і пальмовими гілками, які були символом перемоги. Це вже через чотири дні ці люди кричали: «Розіпни його!».
Оскільки пальма в Україні не росте, то її успішно замінила верба. Перша згадка про «празник верби» в Україні датується у давньому літописі «під 1073 роком».
І тепер у цей день святять вербові галузки. Зі свяченими гілками пов'язані певні ритуали. Парубки і дівчата «билися» ними біля церкви і коли йшли додому після Богослужіння. Примовляли:
- Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень - Великдень.
Недалечко червоне яєчко,
Будь здоровий, як верба!
Освяченим прутиком торкалися і старших людей, які не змогли побувати в церкві.
Господарі одну з освячених вербових гілочок неодмінно саджали в полі, щоб земля добре родила. Інші галузки впродовж року зберігали за іконами, а старі спалювали і розсипали попіл по городі. Освяченим вербовим прутиком вперше весною виганяли на пасовисько корів.
У тиждень, що передував Квітній неділі, не сіяли конопель і не садили городини, бо все «буде ликовате як верба». Також не сіяли буряків, бо «будуть гіркі».
- Реклама +38063-131-82-88
- delprobi@gmail.com
- 24/7
|
- Минула середина квітня — весна квітне.
- Якщо наприкінці квітня зацвіла черемха (вона здебільшого цвіте у травні) - буде тепле літо.
- Багато цвіту мати-й-мачухи - до вологого травня.
- У квітні довго тримається повінь - на негоже літо.
- Рано заспівали солов'ї - до раннього літа.
- Сухий кінець квітня - мокрий початок травня (і навпаки).
- Чим раніше з'являються перші метелики - тим раніше приходить літо.
- У квітні цвітуть сади - похолодання жди.
- Ранній цвіт - ранній плід.
- Розпустилося багато медунки (медоносна рослина) і тримається тепло - бджоли назбирають вдосталь меду.
- Орати починай, коли яблуня цвіте.
Зібрав Тарас ЛЕХМАН
11 квітня вшановуємо Святого Марка Аретусійського.
Він жив у IV столітті. Служив єпископом міста Аретуси у горах Лівану. Твердо відстоював християнську віру. Загинув мученицькою смертю від рук язичників 362 року. Це сталося з наказу цісаря Юліана Відступника.
За народними спостереженнями, у цей день має встановитися тепла погода. Якщо на Марка тепло, то початок травня буде сухим і теплим. Такі погодні умови сприятливі, щоб садити картоплю та іншу городину. Зрештою, так і роблять на більшості терен України. А от опісля вже бажані дощі. Вони сприятимуть проростанню рослин. Тому такий дощ називають «Даром з Неба».
Інші прикмети:
- На Марка морози - невтішні прогнози, господар проллє сльози.
- На Марка теплий дощ іде, то і на камені овес зійде.
ЖИВИЙ ВОГОНЬ
8 квітня — Собор Архангела Гавриїла; у народній традиції — свято Благовісника.
Доброю ознакою було у цей день зачути грім, що віщувало про багатий наступний врожай хліба, городини, садовини. Траплялося й таке: зачувши грім, старші люди підпирали спинами пліт, щоб здоровими були, мали силу до праці і щоб спина не боліла.
Однак грім і блискавка аж ніяк не асоціюються з чимось приємним. Навпаки, вони можуть накоїти чимало лиха. Тому, аби втихомирити стихію, викидали за поріг хати лопату, якою саджали у піч хліб, і свячену у Квітну неділю вербову гілку, запалювали стрітенську свічку-громничку.
Одним з оберегів був живий вогонь. Аби його добути, терли сухими поліном до поліна. Кресало використовували зрідка. Про сірники, звісно, не йшлося. Живий вогонь - це ще й символ сонячної енергії, життєдайної сили природи. Тому йому прописували магічні властивості.
Такий вогонь запалювали не тільки на Благовісника, коли зачули грім. Ним розпалювали піч, у якій пекли великодні паски; напередодні Святого вечора, коли готували дванадцять страв; у свято Семена (14 вересня), яке у давнину символізувало початок нового року. Тоді цей вогонь називали посвітом. Дні уже коротшали і він мав протистояти темряві. На Гуцульщині живим вогнем розпалювали ватру у свято Юрія (6 травня), проводжаючи пастухів й отари овець на полонини. Образ живого вогню також присутній в обрядах Івана Купала...
Тепер ці звичаї, традиції, обряди стають все більш поглинутими часом, відходять у небуття, забуваються, втрачаються. Але пам'ятаймо своє!
Якщо підсніжники, проліски — символ березня, то барвінок — символ квітня. Саме у квітні він квітне. Листя цієї рослини зберігають зелений колір навіть під снігом, у люті морози. Не раз траплялося, що барвінок міг зацвісти у лютому, коли прийшло різке і тривале потепління...
Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані у багатьох народних піснях. В українському фольклорі ця квітка ще й символ кохання, молодості та шлюбу. Але, насамперед, барвінок асоціюється з невинністю, дитинством. У давнину на могилах діточок неодмінно висаджували барвінок.
А як тільки з'явилися перші квіти, матері плели для маленьких донечок барвінковий вінок. Старші дівчатка, перейнявши досвід матерів, робили це самостійно. Такий віночок можна було одягнути й до церкви на Великдень чи на великодні розваги з веснянками та гаївками.
Розквітлий барвінок дівчина кидала в окріп. А коли вода охолоне, то вмивала нею обличчя, голову. Це - для краси і щоб голова не боліла! Втім, тут присутній лікувальний аспект, сфера народної медицини, знахарства.
Вінком, сплетеним з барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі. Збирання рослини для весільного вінка супроводжувалося ритуальними піснями, спеціальними обрядами, які, за народними віруваннями, мали забезпечити молодим щасливе подружнє життя. Робила таке виключно молодь. Барвінком прикрашали весільне дерево - гільце, весільний коровай, додавали до букетів молодого, весільних старост, дружб, гостей...