Літо вже у розпалі. Жаркі спекотні дні. Минув час літнього сонцестояння. Але ночі ще короткі, навіть доволі теплі. Та враз настало різке похолодання. Воно не буде тривалим, однак, погодьтесь, неприємно... Таку різку зміну погоди часто пов'язують зі святом Онуфрія (у народі - Онопрія) - 25 червня.

Переповідають: уже красуються пшеничні лани, а поміж колоссям палають червоні маки, буяє вся рослинність, повсюди квітнуть різнобарвні квіти. Тільки Онопрій чомусь цьому злиться, хоче все заморозити. Тому в народі його часто називали вовкулакою. Однак літнє сонце, яке досягло свого епогею, подолає цю злу силу.

За народними переказами, Онопрій доводиться свояком Морозу, хитрощами та підступністю перебрав від нього деякі навички, наприклад, морозити, покривати льодом усе живе, дмухати холодом. Мороз злиться на Онопрія, що той втручається не у свої, а його (Мороза) справи, та ще й злодій. Тож може вдарити Онопрія обухом сокири по голові, щоб той принишк, не розперізувався. Побутують й інші легенди про Онопрія.

На Онопрія дівчата в обідню пору вирушали на околиці сіл, щоб зібрати букети з польових та лугових квітів і прибрати ними хатні образи. Деякі квіти (зокрема польові маки) заплітали в коси, щоб голови не боліли. Маковими пелюстками натирали обличчя, щоб не сходив рум'янець на щоках. Справжня народна косметика!

Народні прикмети:

- На Онуфрія дощ - сінокіс буде мокрий.

- На Онуфрія роса - на великий врожай хліба (і навпаки).

Колись на Онуфрія селяни не косили трави...

Тарас ЛЕХМАН

23 червня — свято преподобного Варфоломія (Вартоломія), єпископа Прутського, мучеників Нікопольських, а також преподобного Антонія. За цим днем в українській народній традиції закріпилася назва - Антонія, або Антона Червневого.

У цю пору на більшості терен України селянин мав косити сіно і звозити його, підгортати картоплю. У давніші часи це робили мотикою, або плугом, запрягаючи коней. Це вже потім з'явилися трактори...

Ще один клопіт для селянина - колорадські жуки. Їх неодмінно потрібно кропити отрутою, і то не один раз. Інакше залишишся без бульби. У 60-х роках (аж не віриться: минулого століття) мої батьки навчалися у сільськогосподарському технікумі на агрономічному відділенні. Практику проходили у колгоспах. Хто зі студентів знайшов колорадського жука чи його личинки, тому давали зайві копійчини винагороди. На них можна було купити не один пиріжок чи булочку. Ох, які вони були смачні!

Це і час боротьби з бур'янами. Інколи вони рясно ростуть.

Народні прикмети:

- На Антона тиха ніч - десять днів будуть погожими.

- Хмара дощова, вітер шумить - буде град.

- Туман густий, теплий сповіщає про початок грибної пори (можна збирати печериці).

- Ранковий дощ дрібний - вдень буде хороша погода.

- Грім гримить, а вітер стихає - гроза невдовзі припиниться.

- Вітер посилюється в кінці дня або вночі з одночасним збільшенням хмарності - до погіршення погоди.

- Кульбаба стискує свій пухнастий шар - до дощу.

Тарас ЛЕХМАН

Із Трійцею пов'язаний Петрівський піст. Він припадає на другий тиждень після Зелених свят і завжди розпочинається у понеділок, а триває до свята Петра і Павла (12 липня). Отож, Петрівський піст може бути довшим, або коротшим, залежно від того, коли припала Трійця (радше сказати - «рухоме свято» Великдень). Цього року Петрівський піст (Петрівка - така назва поширеніша) розпочинається 20 червня.

У народі особливо не дотримувалися застережень посту (щоправда, уникали вживання алкоголю). Зважаючи на тяжку фізичну працю, селяни навіть вживали молочні продукти, подекуди м'ясні. Потрібно було відновлювати сили. Адже з Петрівкою, як правило, співпадають сінокоси. Проте постійно готували борщ з молодої городини.

Сіно косити розпочинали в перший вівторок посту. Напередодні в понеділок намагалися не працювати.

Дівчата з початком Петрівки йшли до річки і пускали за течією клечальні вінки, спели на Трійцю спеціально для цього обряду.

Вважалося, що у цей день справляють свої ігри дикі звірі.

Багато розваг молодь дозволяла собі перед святом Різдва Івана Хрестителя (у Купальську ніч з 6 на 7 липня).

На Петрівку припадають найкоротші ночі та найспекотніші дні.

Побутують такі приказки:

- У Петрівку день, як рік. Тут ідеться не тільки про тривалість дня, а й про те, що день (праця) рік годує.

- Мала нічка-петрівочка...

- Хочеться у Петрівку льоду.

- Петрівка - на хліб голодівка (вичерпуються торішні запаси хліба).

- Навіть ледар у Петрівку не замерзне.

- Нема снігу на Петрівку...

Тарас ЛЕХМАН

Священомученик Дорофей (Доротей), якого вшановують 18 червня, протягом п'ятдесяти років служив у сані єпископа Тірського.Під час правління імператора Юліана Відступника, який хотів побороти у державі християнство і повернути язичництво, прийняв мученицьку смерть. Сталося це у 362 році, в Урдському місті у Нижній Мізії (нині - Варна). Брав участь у Першому Вселенському Соборі.
Народні прикмети:
- Якщо цього дня вітер з півдня - до врожаю ярових; північно-західний вітер - до вологого літа; східний - до хвороб (ідеться про різні епідемії); південний - до тепла.
- Якщо на Доротея погода тепла та ясна - зерно буде великим.
- З Доротея починаються горобині ночі (з грозами, блискавицями).
- Нічні грози і блискавиці на Доротея обіцяють далі мокре літо.
Тарас ЛЕХМАН