Останні новини
28 березня 2024
25 березня 2024

СИЛА БОЖА

Неймовірну історію розповіли мені мешканці одного з сіл на Тернопіллі. Сталося це в радянському колгоспі, в часи войовничого атеїзму.

...У полях дозрів хліб. Селяни готувалися до жнив. Зазвичай, перед початком робіт, у неділю, у клубі організували урочисті проводи комбайнерів, водіїв, трактористів, підсобних працівників на жнива. Свято трохи недоречно назвали «Зажинками». Усі змушені були обіцяти перед високим начальством з району, що виконають і перевиконають план по здачі державі хліба. Хоча й самі своїм обіцянкам не вірили. Хліб добре вродив, але синоптики не могли нічим потішити. Дощі та й тільки.

Коли вже всі залишили клуб, високе начальство поїхало до райцентру, парторг колгоспу, вдавшись до відчайдушного кроку, став радитися з головою господарства:

- А що, як потайки попросити священика з нашої сільської церкви, аби відправив молебень, окропив свяченою водою де і що слід окропити. Він краще знає...

Голова колгоспу шепнув на вухо парторгу:

- Мертвий Ленін і партія не допоможуть. Партія сама їсти хоче. А якщо не здамо хліба від запланованого, то обоє покладемо партквитки на стіл. Тоді кінець і твоїй, і моїй кар'єрі. Полетимо у прірву. Роби, як задумав. Може, Сила Божа допоможе. Певен, до мольфара звертатися не будеш, щоб хмари порозганяв.

...Посеред ночі, коли заснуло все село, хтось постукав у двері хати священика. Отець аж ніяк не стривожився. Будь-що може трапитися, наприклад, хтось терміново потребує сповіді і причастя. Та коли відчинив двері і побачив на порозі парторга, то таки немало оторопів.

- І що тебе сюди привело, сину мій? - підозріло запитав старенький священик.

- Отче, - зніяковіло почав розмову парторг, переступаючи з ноги на ногу і ховаючи погляд у землю, - завтра, власне, вже сьогодні, розпочинаємо жнива, а погода ніяка.

Помоліться, окропіть свяченою водою ниву, хоч скраєчку, техніку, може тоді Вища Сила допоможе. Тільки треба це зробити потайки. Самі розумієте...

Парторг не вжив слова «Бог», але мав на увазі саме Його, коли говорив про Вищу Силу.

Священик запросив нічного гостя у хату, ввічливо вказав рукою на крісло і повів розмову:

- Про те, що ти кажеш, потрібно Господа просити у храмі, насамперед молитися за здоров'я жниварів, а все решту додасться. Відверто кажучи, я вже молився за них, робив це разом з паствою. Бо хліб - то святе! Однак сповню свій обов'язок до кінця, піду у поле. Тільки скажи, подивися в очі - чи, часом, не хочеш мене «підставити», а то я і так під пильним наглядом наших «компетентних органів»?..

Запанувала тиша, яку порушив отець:

- Ні, я - старенький, вважай, що своє прожив, не боюся цього, звик. Стежать не тільки за греко-католицькими священиками-підпільниками (маю серед них чимало друзів), а й за нами, православними. Боюся, що ти занапастиш свою душу, мов той Іуда, Камінь на серці носитимеш все життя. А тобі ще жити і жити...

- Отче, як ви могли про таке подумати? - у відчаї промовив парторг. - Знатимуть тільки троє, ну, четверо: ви, я і голова колгоспу. Він навіть дав власне авто, аби відвезти вас у тракторний парк, а потім у поле, де вже стоїть частина комбайнів й іншої техніки. За кермом буду я. В тракторному парку сьогодні чергує старенький сторож, що дякує у церкві. Той не здасть, не продасть!

Парох села усміхнувся і повів повчальну розмову:

- Ех, коли ти працював агрономом, то був зовсім іншим, хоч на великі свята у храм навідувався, а коли став парторгом...

- Та я, вважайте, парторг за сумісництвом, - почав виправдовуватися нічний гість. - Адже здебільшого допомагаю молодому агрономові. Щойно закінчив інститут. Йому ще бракує практики, досвіду. Проте, скажу, що парубок тямущий, працьовитий. Буде з нього толк!

Парох уже зовсім не сумнівався у щирості слів парторга. Все сказав, мов на сповіді.

До перших півнів возив парторг священика по полях, і сам  раз по разу не забував перехреститися.

Вранці техніка стояла у повній «бойовій готовності», рушай і починай жнива. Враження, що комбайни самі просилися до праці. Тільки-от ранок видався доволі похмурим. Хлібні злаки рясно вкрила роса. Збирати такі - врожай загубити, втратити добірне налите зерно. Тут жоден елеватор не допоможе.

- Ну і де та Сила Божа? - вже розчарувався парторг.

Зайшов у гущавину лісосмуги, що поряд з полем, став молитися...

І на небі враз засяяло яскраве сонце. Близько полудня роса щезла. Пішла в рух техніка. Не багато часу змарнували.

- Є таки Сила Божа! - радісно сплеснув у долоні парторг, але промовив це подумки, у душі.

По районі, щоправда, місцями дощило, а от над селом, над полями колгоспу сонячна погода стояла десть днів. Цього виявилось достатньо, аби впоратися зі жнивами. Все зібрали до зернятка. Люди працювали на совість, хоча і в полі, і в кабінах комбайнів, тракторів, вантажних авто, на елеваторі гаряче було, мов у пеклі. Ніхто не нарікав, не гнівив Бога. Така погода - тільки для збирання хліба.

...Після жнив - обжинки, свято врожаю. Це - також неодмінний атрибут села. Вправні господині спекли коровай ледь не на півстолу. Такий спечуть тільки на Тернопільському Поділлі! У клуб для нагородження передовиків, зрештою, усіх жниварів, прибув перший секретар райкому партії. Дякував, наголошував:

- Коли по країні недорід то через надмірні дощі, то через посуху, ви виконали і перевиконали план по здачі хліба. Честь і хвала трудівникам села!

Вже після офіційної частини, на бенкеті, перший секретар райкому партії запитав парторга:

- І що вам допомогло так спрацювати, та ще й погода над вашими полями видалась  благодатною?..

- Сила Божа! - відповів парторг і тут же прикрив долонею рота.

Голова колгоспу глянув на парторга з-під лоба, тихцем показав кулака, мовляв, що ти бовкнув?!.

Високий гість з райцентру посміхнувся, потис парторгу руку і «поблагословив»:

- Нехай Сила Божа допоможе вам і наступного року!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.