27 вересня парафіяни греко-католицької церкви Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього с. Добрячин (тепер уже після утворення нових територіальних громад - Червоноградського району) відзначатимуть храмове свято і ювілей - 140 років від часу завершення будівництва та освячення церкви.
* * *
Перша згадка про церкву с. Добрячин датується 1689 роком. Це була дерев'яна церква Воскресіння Христового на цегляному фундаменті. Такі відомості ще далекого 1896 року подав у «Книжочці Мисійній» краєзнавець, просвітянин о.Василь Чарнецький (похований у с. Сілець).
Будівництво Божого Храму, який тепер возвишається у селі, завершили 1880 року, а урочистості з нагоди освячення відбулися 1881 року. Ініціатором будівництва виступив о. Олександр Лаврецький, який очолював парафію упродовж 1868-1886 років. Крім того, він активно займався науковою роботою у галузі етнографії. Зібрані матеріали з писанкарства Добрячина, Борятина, Острова та інших сіл регіону надсилав у НТШ у Львові. Могила родини Лаврецьких знаходиться на цвинтарі Добрячина. Вона завжди дбайливо прибрана, доглянута небайдужими мешканцями села.
Будівництво велося на банківські проценти від церковної казни. Деякі мешканці села продавали частки своїх полів, а виручені кошти віддавали на потреби будови. Майстри інколи відмовлялися від належної їм плати, або дотримувалися принципу «десятини» - десяту частку платні клали у церковну казну. Основним фундатором будівництва виступила графська родина Дідушицьких. За своїми статками вона на той час не поступалася Потоцьким.
Попри різні катаклізми, духовне життя в Добрячині ніколи не завмирало. Останнім парохом села ще до руйнації церкви був о. Михайло Воробій (служив упродовж 1936-1945 років). Він займався не тільки духовно-виховною, а й культурно-виховною роботою, очолив осередок «Просвіти», заснував громадську читальню, багато працював з молоддю, дітьми.
1944 року внаслідок бойових дій між радянськими та німецькими військами церква зазнала значних руйнацій. Відправи у ній неможливо було здійснювати. У повоєнні роки її перетворили на радгоспний склад.
Відновлювати храм почали у 1989 році. Перші Богослужіння відбувалися у напівзруйнованій церкві під риштувальними стелажами, кріпленнями. У селі правили і православні, і греко-католицькі священики - отці Роман Чолач, Михайло Гнатів, Іван Макух, Мар'ян Чорнега. Не обходилося без локальних міжконфесійних конфліктів. Питання громада вирішила демократично - методом таємного голосування. Більшість волевиявила, щоб храм належав до УГКЦ. Відтак - настав час примирення! Люди насамперед поверталися під покров Духовної Святині свого села, а не за конфесійними переконаннями. Над нами - Один Бог!
Опісля парохами села служили о. Мирослав Медвідь та о. Василь Білецький. Тепер парафією опікується о. Роман Білецький.
При церкві діє Апостольство Молитви, катехитична школа для дітей, відбуваються «Канікули з Богом», церковний хор ще й виступає з концертними програмами духовно-патріотичного характеру.
Тарас ЛЕХМАН