(Невигадана історія)
На околиці міста, у парковій смузі росте білокора красуня береза, висока, струнка. На самому вершечку дерева пара ворон звила гніздо. Вони відмінні майстри будівельної справи, надійно кріплять гнізда, та, як з'ясувалося, не завжди. Буває, що пернатим годі протистояти стихії, яку може завдати Природа.
...Вже й пташенята з'явилися у ньому. Батьки ретельно піклувалися про них.
Ще ввечері спостерігав за цими воронами. Здавалося б, ніщо не віщує лиха. Аж ось уночі раптово зірвався буревій. Стрімкий вітер пронісся околицями міста. Стихія вирувала недовго, з кілька хвилин, однак накоїла чимало біди, поламала гілки дерев, а деякі і повалила, скинула на землю рекламні щити...
Вранці, коли проходив повз знайому березу, побачив під нею скинуте додолу гніздо ворон і двох мертвих пташенят, крихітних, ще без пір'я. Біля них сидів один з дорослих птахів і видавав сумні звуки, схожі на голосіння, ридання, стогін, плач. Чомусь подумав, що це мама-ворона тужить за мертвими діточками. Хай буде й так. Ворона почергово брала то одне, то друге пташеня у дзьоба, підносила над собою, знову клала на землю, наче просила, благала:
- Вставай, дитинко, оживай!
Я й гадки не мав, що ворона здатна проявляти такі материнські почуття. Моторошно стало, сумно. Не міг довго спостерігати за цією картиною. Та й пташенятам уже нічим не зарадиш. Пішов у своїх справах.
* * *
Відверто кажучи, я не хотів про це писати. Але спонуканням став один з сюжетів на каналі теленовин...
Рано-вранці у контейнері для сміття безхатченки знайшли щойно народжене немовля, на щастя, живе. Мати сяк-так закутала у пелюшки і... викинула, як непотріб. Безхатченки порпалися у смітнику, шукали хоч якусь їжу, а натрапили на таку знахідку. (Не осуджуймо їх: чому так доля склалася?!.). Вони не розгубилася. Повідомили двірника, який щойно взявся до праці. А двірник - правоохоронним органам, медичній службі. Ті прибули оперативно. Немовлятко спочатку забрали для обстеження у пологове відділення, потім, якщо не помиляюся, то через кілька місяців, вже у сиротинець. Правоохоронці відразу зайнялися своєю справою - шукати горе-маму.
А от тепер порівняйте маму-ворону і маму в людській подобі, якщо її можна назвати матір'ю...
Маркіян ЛЕХМАН.
Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства
м. Львів