У когось починається життя,

У когось вже пішло у небуття.

У дворах, де діти сміялись,

Тепер лиш спогади зостались.

Життя виростає з уламків кераміки

І люди складають із них мозаїки.

Коли мозаїка ламається,

Тоді і світ перевертається.

Це - немов сон поганий,

Але, насправді, світ невблаганний...

Дмитро ЗУБКО.

Учень 6-А класу Червоноградської ЗШ №5,

слухач МАЛіЖ