(З фенологічного щоденника)

Старий Новий рік. Нарешті випав сніг. Щільно вкрив землю. Радіють господарі, які посіяли озимину. Тепер має вродити, не доведеться пересівати. Тим паче, що сніг випав на Василя. А це - добра прикмета! Потіха і для дітвори. Мчать з гори на санках, що аж дух заперло.

Згадав дитинство. Самому закортіло спуститися на санках з гірки... Але ж люди засміють!

Іду обабіч сільської засніженої дороги. Тільки зрідка проїде авто, хоча траса завжди буває насиченою. Слизько. Без нагальної потреби водії не ризикують сідати за кермо.

Здалеку бачу знайоме гніздо лелек, яке пернаті облаштували на телефонному стовпі. Осиротіле, чекає на господарів. А до весни ще так далеко...

Та що це за мара?!. У гнізді лелек оселилося двоє лебедів (ці птахи часто зимують у нас). Сіли спинами до мене, притулилися один до одного, а голови поховали під крила, наче рятуються від морозу і холодного вітру. Бути такого не може...

...Підходжу ближче. Справді, мара! Це сама Природа створила зі снігу, якого вдосталь намело у гніздо, скульптуру з двох лебедів. А я вже купився і повірив...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів