Останні новини
28 березня 2024
25 березня 2024

 

Скільки крові наші Герої пролили?! А все для чого?.. Щоби нас захистити! А у нас - нічого святого...

Живемо буденним життям, на задумуючись про них. Тож нас можна назвати «сміттям»... Руйнуємо все. Та у їхніх очах... Вони не хочуть, щоб ми думали про ті кляті «обставини». Усе бачать і чують. Ні, не з пекла вони!

- Завжди починати треба зі себе, - говорить кожна людина.

А хто зі себе почне?.. Це - вже хвороба!..

Христина ГРАСУЛОВА.

Студентка Червоноградського гірничо-економічного коледжу, слухач МАЛіЖ

 

 

(З фенологічного щоденника)

Грудень не потішив ні снігом, ні морозом. Щодня сіра похмура погода, часто падають дощі. Вже й минуло свято Різдва Христового (за католицьким календарем - 25 грудня), а за вікном «плюсова» температура.

...Тим часом у с. Добрячин Сокальського району у садку моєї бабусі зацвів синім цвітом бузок. Безлистий (!) кущ красується трьома бутонами. Ні, не такими пишними, як весною. Та все ж... А от його сусід - білий бузок, який росте на відстані двох метрів, спить і не відає, що його «побратим» дивує людей.

Щоправда, через два дні цвіт почорнів, завмер, перетворився на якусь «гниль».

Аналогічне трапилося і на Хмельниччині. (Бачив сюжет на одному з телеканалів).

Старші люди стверджують, що така аномалія не обіцяє хорошої погоди ні весною, ні влітку... Але не хочеться вірити поганим прикметам.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

(З фенологічного щоденника)

Грудень видався без снігу і морозів. А він символізує початок зими. Кажуть: “Які перші дні грудня — така й зима”. Сніг, навіть лапатий, трохи притрушував землю, але відразу танув через відлигу, бувало, що замість нього  лив холодний дощ. Земля перетворилася на суцільне болото. Це особливо помітно у селах, на полях. Не зима, а рання весна. Навіть колись битими, затоптаними стежками тепер годі пройти.

Ота зрадлива зима обдурила, підманула-підвела зайців. Вони вже змінили своє сіре хутро на біле, та не можуть замаскуватися серед снігу, бо його нема. Стали помітними і... вразливими.

На чорній рілля поля не раз побачиш білого вуханя Зайчика-Стрибайчика у пошуках їжі - випадково залишених буряків, капусти, моркви, не гребують картоплею та ріпою. Такий необачний заєць може стати легкою здобиччю яструба, ворона, великої сови. Для хитрої лисиці чорна рілля з білим зайцем - прекрасна географічна карта.

Лисиця, звісно, насамперед орієнтується на свій відмінний нюх, але й зір у неї чудовий. Та ще й спритна.

Зайця можуть врятувати тільки швидкі лапки, круті повороти-«викрутаси» під час забігу. Та от швидко бігає він тільки на короткі дистанції...

Тому зайці частіше харчуються вночі. Щоб не спровокувати на себе зайву увагу хижака, виходять зі своїх схованок темної пори. А вдень здебільшого сплять, сховавшись у кущах верболозу (чи то інших) на лузі; у лісі - під нижніми розлогими ялинковими гілками, у чагарниках.

У неймовірно холодні та голодні дні вигрібають з-під снігу мох, травичку, яка під білою ковдрою інколи зберігає зелений колір, гризуть молоді вербові гілки. А то й навідуються у села на городи, що біля самих хат. Там також є чим підкріпитися.

Найнахабніший зайчисько може завітати у сад і ласувати молодою корою плодових дерев, або молодими гілками чи пагінцями смородини, малини, порічок...

Шкоду роблять, але й самі наражаються на небезпеку. На втомлених, виснажених голодом куцохвостих, трапляється, нападають собаки, «вільні від ланцюга», яких безліч  кожному селі, на дачних ділянках.

...Їду у маршрутці насиченою автотрасою і спостерігаю через вікно, як по чорній ріллі поля мчить білий заєць. Смішно стає, весело... І водночас шкодую вуханів. Найнебезпечніший ворог для них - людина з рушницею (мисливець).

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів

 

 

Вітаю друзів-маліжан зі святом Миколая! Хай Чудотворець повсякчас опікується Вами, приносить щедрі подарунки! Зичу Вам Щастя, Радості, Миру і Божої Благодаті!

* * *

Падає лапатий сніг додолу,

А на нім видніються сліди.

Невже це Миколай Святий прямує,

Щоб дарунки дітям принести...

На вулиці летять-летять сніжинки,

А діти ліплять з них Сніговика.

І світиться ялинка в кожній хаті,

І мандаринок запах скрізь вита.

Усе бринить, дзвенить, чекає свята

В передчутті казкового Різдва.

Прийшла до нас зима така пихата...

Веселощі і радість принесла!

Єва ШУЛЬСЬКА.

Учениця 4-Б класу Червоноградської СШ №8, слухач МАЛіЖ

 

 

Ти знов приходиш в мої сни,

Ніяк мене не полишаєш.

У час холодної зими

Сліди тепла ти залишаєш.

І зігріваєш мою душу,

Коли до мене йдеш уночі.

Я бачити у снах знов мушу

Твої красиві й добрі очі.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

 

Як розмалює осінь все барвисто,

Як позолотне, стане жовта путь,

У сні шишкар збирає сухі шишки,

На пізніх квітах бджоли ще гудуть.

Птахи до співу друзів закликають.

Бравурний голос вже не подадуть.

Дерева струсять своє жовте листя,

Останні яблука із яблунь упадуть.

Тим часом жук купається в намисті,

А павуки тоненькі ниточки прядуть...

Єва ШУЛЬСЬКА.

Учениця 4-Б клачу Червоноградської СШ №8, слухач МАЛіЖ

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.