(З фенологічного щоденника)
Хто як відчуває, сприймає прихід весни. Для когось це асоціюється з прильотом граків (вони, до речі, можуть прилетіти і в лютому), з поверненням журавлів, лелек. Для когось це початок руху соків у берези. От тільки не потрібно калічити дерево. Можна знайти у корі тріщину, яка утворилася від міцних зимових морозів (кажуть: «Кора тріскає»), і прикріпити під нею посудину. А потім замазати тріщину глиною чи спеціальною сумішшю, яка продається у сільськогоподарських магазинах. Хтось відчуває прихід весни, коли розквітли проліски, підсніжники, первоцвіт. Але не зривайте їх намарно! Асоціюють весну з розквітлою вербою, повенями, стрімким рухом струмків, теплим відпаром землі та запахом прілого торішнього листя і трави, що вивільнився з-під снігу.
Двірники, які стають до праці о 4-5 годині ранку, неодмінно скажуть: «Весна прийшла! Вже раніше сонечко сходить». Я це також запримітив, коли після проведених у батьків вихідних прямую о 6 ранку на потяг і їду у Львів на навчання. Вже не пробираюся крізь темряву ночі, хоча вулиці у нас в Червонограді належно освітлені. Враження, що сонце зависло над обрієм, а потяг прямує назустріч небесному світилу.
Але у мене прихід весни асоціюється насамперед з пожвавленням у своїй поведінці горобців і синичок. Ще не розцвів первоцвіт, ще верба і береза сплять, ще журавлі і лелеки не прилетіли, вночі мороз припікає, а вони вже ожили. Їх зустрінеш у міському парку, у дворах, на деревах і кущах, що ростуть вздовж вулиць. Радіють, весело цвірінькають, свистять, купаються у калюжах води, чубляться, сваряться... Як їм не радіти? Адже зиму пережили! А саме взимку найбільше птахів гине від холоду та голоду. Буває, що якась пташина ще, за звичкою, зазирне у годівничку, а там порожньо. Перестали підгодовувати. Однак нема чого журитися. На землі під деревом чи кущиком вже можна знайти якусь комашку, личинку, торішнє зернятко з рослини. Головне, що зустріли весну!
Маркіян ЛЕХМАН.
Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства
м. Львів