Заручини — захоплюючий етап сватання, остаточне закріплення згоди на шлюб парубка і дівчини, а також згоди на такий шлюб їхніх батьків. Водночас це й перший суто передвесільний обряд, що набував законної чинності з огляду на звичаєве право. У минулому він виглядав в українців доволі цікаво...

На заручини до молодої приходили разом із молодим його батьки, родичі та хресні батьки. Всі сідали до столу, а молодих виводили на посад — спеціально відведене місце для них. Щоправда, в багатьох етнографічних виданнях це слово має декілька тлумачень: один з елементів обряду заручин; викуп молодим права зайняти місце біля молодої (останнє здійснювалося вже на весіллі). Як би там не було, але якщо молодими і їхніми батьками дано остаточну згоду на шлюб, то старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху на її руку — руку парубка і перев'язував обидві руки рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або власноруч вишитими сорочками.

У різних етнографічних регіонах України такий обряд мав свої локальні ознаки, особливості, смислове наповнення. Приміром, у Карпатах обдаровувала присутніх на заручинах (окрім пов'язування рушників, що робила дівчина) мати нареченої. Вона ж “засівала” молодих пшеницею (інколи це були зерна, освячені у церкві) і посипала на них білу вовну, подавала мед (хліб з медом), який символізував єднання молодих, їхніх батьків та родичів.

Детальніше:ОЙ ТИ ДІВЧИНО ЗАРУЧЕНАЯ...

29 серпня відзначаємо Горіховий Спас. Народна назва походить від того, що цієї пори у лісах достигають ліщинові горіхи, а в садах — волоські. Свято також відоме під назвами Третій Спас, Спас на полотні; у церковному календарі — Перенесення Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа.

Церковна версія походження свята така. Цар Авгар, який жив в Едессі (Месопотамія), захворів на проказу — невиліковну на той час недугу. Почувши про чудесні зцілення, які творив Ісус Христос, правитель послав до Нього гінця з проханням прибути в Едессу і вилікувати його. Христос відповів гінцеві, що після завершення своєї місії на землі пошле до царя одного з учнів і той вилікує вельможу. Під час цієї розмови Ісус обмив своє обличчя і витерся рушником. На полотні залишився Його лик (відбиток обличчя). Гінець доставив відповідь Ісуса Христа і чудесний рушник Авгарові. Коли цар витерся цим рушником, то відразу зцілився.

Детальніше:ГОРІХОВИЙ СПАС

Свято Преображення Господнього, Другий Спас або ж Яблучний Спас, яке відзначаємо 19 серпня, - найважливіше з трьох Спасів. У церквах цього дня святять фрукти — яблука, груші, сливи, абрикоси, виноград, а також мед, зерна жита й пшениці з нового врожаю. Зважаючи на велич свята, піст дещо послаблюється, навіть дозволяється випити трішечки плодово-ягідного вина.

На святковій Літургії священик обов'язково читає уривки з Євангелія від Матея, де розповідається про Преображення Ісуса Христа, свідками якого стали апостоли Петро, Яків та Іван.

Саме від цього дня матерям, які втратили дітей, дозволяється їсти яблука. Траплялося, що у давнину до Спаса взагалі ніхто не їв яблук, аж допоки не освятять їх у храмі. Зрештою, тоді ще й не було такого розмаїття ранніх сортів яблунь.

Після повернення з церкви родина урочисто сідає за стіл. Яблука (а з них починають трапезу) під час цього святкового обіду найкраще смакують зі свяченим медом.

Другий Спас — це й день поминання померлих родичів. Вважали, що на Преображення покійники можуть преобразитися і вийти з могил, навідатися до сущих, з'ясувати, чи пам'ятають їх і чи вшановують.

Крім того, це ще й хліборобське свято, свято врожаю, чим зумовлене освячення фруктів, хліба та меду.

У народі кажуть:

- Добра антонівка — до доброго року.

- Прийшов Спас — бери рукавиці про запас.

- Прийшов Спас — пішло літо від нас.

14 серпня, коли у церквах вшановують братів-мучеників Маккавеїв, за п'ять днів до величного свята Преображення Господнього, званого у народі Другим Спасом, розпочинається Спасівський піст, який триває до 28 серпня, Успіння Пресвятої Богородиці. Тому він ще має назву Успенський (Успінський).

Згідно з апокрифічною легендою Спасівка є продовженням Великого Передвеликоднього посту, тривалість якого Бог визначив дев'ятьма тижнями. Але святі отці почали просити Бога, аби послабив піст чи скоротив у часі, бо людям буде важко його витримати. Тоді Господь розділив піст на дві частини: сім тижнів перед Великоднем і два тижні перед Успінням. Дотримуватись цього посту треба так само строго, як і Великого.

Однак, порівняно з усіма іншими церковними постами, Спасівку витримати легше, адже достигло багато овочів, бобових, фруктів, ліс рясніє грибами. Тому “Спасівка — ластівка”. До першого дня посту (зрештою, до свята Маковія) готували прісні коржі, заправляли їх тертим маком і медом.

Детальніше:СПАСІВКА