Останні новини

27 червня у церквах східного обряду поминають старозавітного пророка Єлисея, який був учнем і послідовником Святого пророка Іллі, що жив у VI столітті до Різдва Христового.

Єлисей навертав у віру в Єдиного Правдивого Бога ізраїльський народ. Зберігся переказ, що в гріб, у який поклали Єлисея після смерті, через рік дивом поклали туди іншого мертвого чоловіка, і тоді цей чоловік ожив. Цей гріб був відомий ще за часів християнського святого - Єроніма, який жив у IV столітті.

Спостерігали:

- Якщо у цей день випаде дощ, то дощитиме сім тижнів. Звісно, у молитвах просили Всевишнього, щоб дощ не падав, бо невдовзі настане час розпочинати жнива.

З народного прогностика:

- Єлисеїв дощ - гнилі жнива.

- Єлисей поллє - селянину горя додасть.

- Сонце на Єлисея - сухі жнива.

- Єлисеєва погода - для женців добра нагода.

 

У деяких етнографічних регіонах України (зокрема на Півдні) жнива починали у Петрівку, якщо, звісно, колосся дозріло, налилося. Але у давніші часи їм передувало цікаве обрядове дійство - зажинки або почин.

Початок жнив - подія урочиста. А магічні обряди, які колись виконувалися, мали забезпечити успіх у роботі.

Щоб «зажати» ниву, вибирали легкий день - вівторок або п'ятницю. Колоски, зжаті неодмінно серпом першими, клали навхрест. Коли йшли додому, забирали їх і виготовляли «квітку» чи «хрест», які освячували у церкві на Спаса. Зерно берегли для майбутнього посіву, власне, додавали до посівного зерна. Відвар з цих колосків також вважався чудодійним при гоїнні ран від порізів серпа.

Зажин на колективному полі доручали жінці, яка має лагідну вдачу.

Та перед тим стелили на полі білу скатертину, клали хлібину, щоб велося від хліба до хліба. Нажавши перший сніп, сідали на ньому, щоб спина не боліла; могли застромити за пояс дубову гілочку, щоб спина була міцною, як дуб.

Звісно, співали хліборобських пісень.

 

 

Ще наші предки запримітили (і то без жодних астрономічних приладів), що найкоротші ночі починаються з 18 червня - у свято мученика Дорофея. Але літнє сонцестояння припадає на 22 червня. Це - найдовший день року та найкоротша ніч, яку називають Кириловою, на вшанування пам'яті Святого Патріарха Кирила Олександрійського (його якраз поминають у церквах).

Тиждень сонцестояння - найсвітліша пора року. Після 25 червня (свята преподобного Петра Афонського) сонце повертає на зиму, а літо повертає на спеку.

Колись у Кирилову ніч маловірні люди боялися лягати спати, щоб не потрапити під вплив лихих сил. Тільки сонного вони візьмуть. Отож сідали на лавчині чи кріслі біля віконця і чекали світанку.

У народі кажуть:

- Прийшов Дорофей - привів горобині ночі (можуть бути грози і блискавиці).

- Погода на Дорофея тепла і ясна - зерно буде велике.

- Кирилова ніч світла, зоряна, без дощу - довго протримається гарна погода.

- Кирилова ніч з дощами - підуть гриби.

- Варфоломій і Варнава (24 червня) дня увірвали, а ночі доточили. Адже, хоч непомітно, але починаючи з цього дня сутінки сповивають землю раніше.

Завершує тиждень літнього сонцестояння Петро-сонцеворот (25 червня- свято Петра Афонського), коли сонце скорочує хід, а місяць іде на зростання.

Тарас ЛЕХМАН

 

 - Червень рум'яний ледачих не любить.

- У червні працюй косою і граблями.

- Червень кличе на покоси.

- У червні в коморі пусто, та на полі густо (зріє хліб).

- Повів червень на роботу.

- Червень сталий - буде грудень досконалий.

- Туман ранковий у червні - на гожу днину.

- У червні батько-овес лише до половини виріс.

- Червень спекотний і сухий - боровиків не буде ні влітку, ні восени.

- Дрібні дощі у червні - на прибуток у вуликах.

- Шипшина цвіту не розкрила - буде дощ.

- У червні яка вечірня зоря - такий наступний день.

- Гречка цвіте рясно - на гаряче літо.

- Жарина в багатті тліє яскраво - очікується негода; швидко покривається золою - буде ясна погода.

- Багато печериць - буде мало хліба.

- Гнізд осиних багато - зима буде сувора.

- Кажани літають після заходу сонця - на ясну і теплу погоду.

- Колючки на вінчику чортополоху за ясної стійкої погоди набувають горизонтального, а за похмурої - вертикального стану.

 

 

16 червня вшановуємо Святого Лукіана, а днем пізніше (17 червня) — Святого Митрофана. Ці два дні дещо пов'язані у народному календарі українців.

Існувало повір'я: на мученика Лукіана напередодні Митрофана не лягай рано спати, а спостерігай звідки вітер дме. Якщо тягне з півдня - значить вродять ярові, а якщо південно-східний вітер - до вологого літа. Отож, дощ іде не коли просять, а коли сіно і хліб косять.

- Випав дощ на Митрофана - він може йти сорок днів.

- Митрофан - червоний сарафан. Якщо на небі багато яскравих квітчастих зірок - буде стійка добра погода.

- На Митрофана вітер з півдня - добрий ріст ярини; з «гнилого кутка» (північно-західний) - чекай негоди; з півночі - жито заллє.

- Сильні роси на Лукіана й Митрофана - вродять льон і коноплі.

Спостерігали і таке:

- Сіль стає вологою - на дощ.

- Скло пітніє - до дощу.

- Вечірній туман оповив сонце - чекай дощу.

- Павук нерухомо сидить посередині павутиння - бути негоді.

- Промені сонця темніють - до сильної грози.

- Після тривалої погоди чекай затяжної негоди.

 

Про тиждень сонцестояння читайте ТУТ

 

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.