24 вересня — свято преподобної Феодори.

Цей день вважається несподіваним, непередбачуваним щодо примх погоди. Феодора однаково може потішити теплом і засмутити дощем.

У народі кажуть:

- Феодора осінь підтинає.

- Осіння Феодора поділ підтинає (від болота); а зимова Феодора, 12 січня, хустиною обличчя закриває (закутує від холоду).

- І бабине літо не завжди до Феодори дотягне.

- На Феодори будь-яке літо закінчується, а осінь починається.

- Феодора - змочи хвіст. Якщо у цей день мокро, то в жовтні часто падатимуть дощі.

- Верба на Феодори вкрилася інеєм - до холодної і тривалої зими.

- Якщо до цього дня заєць набрав багато жиру - очікуй на холодну зиму.

- Жолудів багато вродило - до теплої зими та наступного щедрого на врожай літа.

- На Феодори багато пожовтілого листя, але воно не поспішає опадати - морози настануть не скоро.

21 вересня — величне церковне свято Різдва Пресвятої Богородиці, яке у народі називають Другою Пречистою. Колись ревні християни стверджували: «Якщо у цей день падає дощ, то це сама Пречиста плаче через гріхи наші».

Народний прогностик говорить:

- На Різдво Пресвятої Богородиці гарна погожа днина - далі осінь буде гарна.

- Дощ на Другу Пречисту - погода зіпсувалася надовго.

- Друга Пречиста - друга зустріч осені.

- Друга Пречиста розпочинає друге бабине літо (малу осінь), яке триває до Покрови, 14 жовтня.

- Від Другої Пречистої і до Покрови спостерігається стійка тепла погода - до доброї зими. Снігу буде вміру, тож і хліб вродить.

- Різдво Пресвятої Богородиці - день відльоту журавлів у вирій. Але йдеться передусім про північні регіони України. Адже журавлі летять і на Ірини, 1 жовтня.

- Сиві тумани на Другу Пречисту - ще вродить багато опеньків.

- Між Другою Пречистою і Покровою сповна дозрівають пізні (зимові) яблука.

Господарі до Другої Пречистої намагалися впоратися з польовими роботами, зібрати весь урожай овочів. Бо «на Другу Пречисту у полі має бути чисто».

17 вересня вшановуємо священомученика Вавила, антіохійського архієпископа, якого у 250 році погани стратили за сповідування Христової віри .

У народному побуті українців побутує приказка: «День Вавила - святкові вила. Вони копиць сіна не складають, пластів не піднімають, на роботу не спішать, тихо в безлюдному місці лежать».

Справді, всі нагальні сільськогосподарські роботи, де потрібно використовувати вила (окрім повсякденних побутових справ, скажімо, відгортати та викидати гній) уже завершено. Тож вилам можна відпочити. Але ця приказка пов'язана ще й з такою подією...

17 вересня, за українським православним календарем, також день поклоніння чудотворній іконі Неопалимої Купини. Її походження пов'язане саме з Україною. Давніше у цей день люди намагалися не працювати. «А хто працюватиме, - казали, - того Неопалима Купина (один з образів Богородиці) не зможе врятувати від пожежі».

Вірили: тим, хто зумисне нехтує такими приписами, блискавка спалить хату. Цікаво, що контури восьмикутної зірки - ікони Неопалимої Купини із зображенням Пресвятої Богородиці - логотип українських пожежників. Тож навіть у цей день як їм не працювати, не нести службу?..

Щоправда, є ще один церковний канонічний сюжет такої ікони: перед старозавітним пророком Мойсеєм з'являється Богородиця. Це вже особливе явлення, яке символізує єдність Старого і Нового Завітів.

14 вересня — свято Симеона Стовпника (у народі — Семена) і початок Нового церковного року.

Колись в Україні Новий Рік зустрічали 1 вересня (за новим стилем - 14 вересня), а разом з ним приходили і новий церковний, і новий шкільний роки. Навіть після реформ і запровадження зустрічі Нового Року 1 січня (XVIII ст.), церковна і шкільна традиції залишилися незмінними, а день Семена і далі був всенародним святом.

У містах на Семена влаштовували осінні ярмарки, масові гуляння аж до світанку, прикрашали дерева (не обов'язково ялинки чи сосни) овочами, фруктами, барвистими стрічками і квітами, повсюди запалювали свічки, справляли так зване «весілля свічки», адже день уже помітно меншає, сутінки сповивають землю раніше.

Удосвіта господині неодмінно запалювали у печі «живий вогонь», тручи поліном об поліно. Він мав горіти протягом доби, до наступного світанку. Тож увесь цей час його підтримували, «підживляли» дровами, хмизом.

Після нетривалого відпочинку майстри-ремісники з цього дня бралися до праці, набирали собі помічників та учнів. Адже у вправного майстра завжди вдосталь замовлень.

Про цей день у народі кажуть:

- На Семена меншає горобців (це їх чорти ловлять у мірку і відпускають тих, що поза міркою), або ж - горобці ховаються від чортів в очереті.

- На Семена перша зустріч осені; Семен літо проводжає.

- Якщо цього дня багато павутиння, то осінь видасться довгою, теплою.