Для кожної сім'ї урочиста мить — поселення в нову хату. А як відзначали новосілля у давнину?..

На жаль, сьогодні зовсім небагато збереглося від такого колись розмаїтого на самобутні дійства обряду, які так чи інакше характеризували давню українську народну культуру. Втім, не слід звертати серйозної уваги на деякі перестороги.

Лише подекуди сучасне новосілля починається з того, що господарі за ніч до цієї події залишають у новій хаті кота або півня. У далекому минулому першим у хату навіть вводили коня, щоб засвідчити, яка вона добротна, міцна, простора. Наступного дня, коли вже все готове до переходу в новий дім, старші члени сім'ї беруть у руки ікону, вишитий рушник з хлібом-сіллю, миску з житом, пшеницею, у кишені — неодмінно гроші і входять до хати. Літній чоловік (батько молодих господарів новозбудованого помешкання, а за його відсутності — хресний батько, хтось із родичів) іконою благословляє на всі боки нове помешкання, після чого залишає її на покутті. Вийшовши на вулицю, він благословляє сім'ю на щасливе життя з Господом Богом в новій хаті. Опісля молоді беруться за кінці рушника, і той, хто благословляв, заводить їх у нове житло. За ними заходять родичі та сусіди. Літня жінка посипає всіх зерном, бажаючи щастя і достатку в новому домі.

Детальніше:НОВОСІЛЛЯ

Куток в українській селянській хаті, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього, зване покутем, вважалося в народній духовній традиції ледь не святим. Чим же воно заслужило такого особливого “статусу”?..

Не дивно! Адже тут зберігалися домашні предмети, яким люди надавали значення найвищої сімейної культурної цінності, навіть — реліквії. На покуті був так званий “божник”, де стояли ікони, мати у хаті які вимагав церковний звичай: Ісуса Христа, Богородиці, Пресвятої Трійці, Миколая Чудотворця, Святого Юрія, Пантелеймона-Цілителя та ін. Біля них завжди горіла лампадка.

В окремих етнографічних регіонах України покуть прикрашали вишневими гілочками, паперовими та живими польовими, лісовими квітами, лікарськими травами. Останні, як вважали, набували під іконами ще більшої чудодійної сили. Тут неодмінно стояли й посудини з освяченою водою.

Детальніше:ПОКУТЬ — ОСОБЛИВЕ МІСЦЕ У ХАТІ

Найскладніша стадія розвитку головних уборів українських дівчат, яка мала доволі значні територіальні відмінності, - звиті вінки.

Наприклад, на Середньому Подніпров'ї розмір квітів звитого вінка поступово зменшується в напрямку потилиці, в той час як в інших етнографічних регіонах України (зокрема на Поділлі) “квітчалися” в протилежному напрямку.

У звичайному чубатому вінку композиційний акцент був спереду. Залежно від призначення вінок міг бути більш або менш нарядним і складним. Виготовляли його з різних живих квітів — чорнобривців, волошок, польового маку, барвінку, жоржин або зі штучних паперових квітів, прикрашених сусальним золотом, пташиним пір'ям, пофарбованим у яскраві кольори. Ззаду на спину опускалися барвисті стрічки.

Детальніше:ЗВИТІ ВІНКИ

Щороку через тиждень після Трійці починається Петрів піст, ще званий у народі Петрівкою, який закінчується на свято Первоверховних Апостолів Петра і Павла, 12 липня.

Раніше його називали постом П'ятидесятниці. У цей період Церква закликає вірних постити за прикладом апостолів, які прийняли Святого Духа в день П'ятидесятниці, готуючись у строгому пості і ревній молитві до всесвітньої проповіді Євангелія.

Церква, вшановуючи Апостолів Петра і Павла, які проповіддю просвітлювали і навертали до Ісуса Христа народи, прославляє Петрову стійкість і Павлів розум, вбачає у них образ навернення грішників. В образі Петра — це той, хто свого часу відвернувся від Господа, тричі зрікся, але щиро покаявся; в образі Павла — це той, хто спочатку противився проповіді Господній, переслідував християн, а потім увірував.

Детальніше:ПЕТРІВ ПІСТ