На півдня Італії на горі Гаргано розмістилася святиня Архангела Михаїла – найдревніша у Європі (якщо не у світі) і, мабуть, найбільш вражаюча своєю сутністю. Вона знаходиться на висоті 850 метрів над рівнем моря. Її історія напрочуд вражаюча. Втім, навіть мало хто з італійців знає про це достеменно.

Переказ про Святого Архангела Михаїла зафіксовано у стародавньому рукописі. Зокрема йдеться про чоловіка на ім’я Гаргано, вельми заможного селянина.

…Якось худоба паслася на схилі гори. Здоровенний бик відбився від стада і зник за вершиною. Відтак – зупинився перед входом у печеру, у якій, як вважали, колись жили первісні люди. Господар, озброївшись луком і стрілами, пішов шукати його.

За якийсь час він побачив бика у дивній позі: тварина стояла нерухомо навколішки, опустивши голову до самого долу. Намарно господар бив бика батогом, намагаючись зігнати його з місця. Врешті,розлютившись, вистрілив у нього стрілою. Але дивом див стріла зависла у повітрі.

Детальніше:СВЯТИНЯ АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА

Святий Архистратиг Михаїл в особливій пошані серед українського народу. Його образ відтворено на гербі Києва, тож він вважається небесним покровителем (патроном) стольного граду. А свято – Собор Архистратига Михаїла (21 листопада) і за церковною, і за народною традиціями належить до величних. Адже Михайло (у народі звуть спрощено цього небесного воїна) постійно бореться зі силами зла, вбиває їх блискавицями.

З іменем святого пов’язано багато апокрифічних легенд. Одна з найпоширеніших – про чорта, який хотів сховатися від Архистратига. Для цього почав називати предмети, об’єкти,живих істот, дерева, кущі, за якими б Михайло не впізнав нечестивого лиходія. Навіть назвав людину. Михайло у відповідь запевнив: якщо в цьому випадку він уб’є блискавкою людину, то дасть їй Царство Небесне. Все перелічив чорт, а ось про ліщину забув. Тож радять: під час грози під ліщиною краще не ховатися, бо може влучити блискавка.

Інша легенда розповідає, що мисливець випадково вбив під час полювання чорта. До нього з’явився Святий Михайло і запропонував виконати будь-яке бажання мисливця. Той забажав обмінятися рушницями. Михайло погодився, але застеріг: якщо мисливець схоче назад забрати свою рушницю, то мусить прийти через рік на те саме місце. Вдарили по руках…

Детальніше:НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ КИЄВА

Дохристиянські вірування східних слов'ян – на жаль, малодосліджений пласт духовної культури, зокрема стосовно морального аспекту.

Природа для наших пращурів була сукупністю таємничих істот, що живуть і діють подібно людині. Варто, вважали язичники, здобути прихильність вищих сил чи навчитися з допомогою ритуально-магічних дій боротися з їх лихою вдачею, тоді людська діяльність стане успішною, всі справи підуть на лад, запанують гаразди…

З найдавніших часів у житті Природи, як вірили давні предки, виник дуалізм: вічне змагання світлого й темного, дня і ночі, літа і зими, добра і зла. З метою фіксації цих протилежностей було визнано співіснування двох богів-антиподів: Білобога і Чорнобога.

Перший бог – бог щастя, добра, білого (світлого) дня. Своїми функціями чи то безпосередніми діями, силою він протистояв Чорнобогу. Той уособлював нещастя, темряву, все лихе. Навіть поставав в образі злючого пса.

Детальніше:ДОБРО І ЗЛО

(Історичний переказ)

Подія відбувалася 1797-го року у мальовничому селі на березі Дунаю. Минуло вже 22 роки, як за наказом російської імператриці Катерини II генерал-поручник Петро Текелій ліквідував Запорізьку Січ.

Після цього багато козаків подалося за Дунай, заснували поселення і створили нову Задунайську Січ. До одного з колишніх запорожців завітав у гості хлопчина, аби розпитати про козацьке життя-буття, козацьку славу і звитягу…

Прийшов хлопчина і мовить до козака:

-Здорові були! – вклонився низенько. – А можна у вас дещо розпитати? Дуже цікавлюся козаччиною.

Детальніше:СТАРИЙ КОЗАЧЕНЬКО