(Легенда)

Україна під гнітом чужинців. З усіх боків ворог дошкуляє, землю обкрадає, мирних українців полонить. Стало вже життя нестерпним. Люд правди шукає. Хлопці славні, хлопці браві на Січ подалися. Щоб Вкраїну рятувати, до зброї взялися.

Гетьман дає настанову: «Волю, браття-запорожці, маємо здобути! Щоб чужинець панував – не може так бути!».

Сокіл згорьований, Сокіл зажурений над Україною літає. Бачить Гетьман птаха в небі і його питає:

-Соколе, Соколе! Де воля? Де слава? Як її здобути? Чи ще довго українцям у неволі бути?

Сокіл ясний, Сокіл гордий все бачить, все знає, з неба, темного від горя, козакам гукає:

-В вашій зброї – ваша воля, в серцях ваших – слава! Поборете воріженьків – буде вам держава!

Записав Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 9-Б класу Червоноградської СШ №8.

На півдня Італії на горі Гаргано розмістилася святиня Архангела Михаїла – найдревніша у Європі (якщо не у світі) і, мабуть, найбільш вражаюча своєю сутністю. Вона знаходиться на висоті 850 метрів над рівнем моря. Її історія напрочуд вражаюча. Втім, навіть мало хто з італійців знає про це достеменно.

Переказ про Святого Архангела Михаїла зафіксовано у стародавньому рукописі. Зокрема йдеться про чоловіка на ім’я Гаргано, вельми заможного селянина.

…Якось худоба паслася на схилі гори. Здоровенний бик відбився від стада і зник за вершиною. Відтак – зупинився перед входом у печеру, у якій, як вважали, колись жили первісні люди. Господар, озброївшись луком і стрілами, пішов шукати його.

За якийсь час він побачив бика у дивній позі: тварина стояла нерухомо навколішки, опустивши голову до самого долу. Намарно господар бив бика батогом, намагаючись зігнати його з місця. Врешті,розлютившись, вистрілив у нього стрілою. Але дивом див стріла зависла у повітрі.

Детальніше:СВЯТИНЯ АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА

Святий Архистратиг Михаїл в особливій пошані серед українського народу. Його образ відтворено на гербі Києва, тож він вважається небесним покровителем (патроном) стольного граду. А свято – Собор Архистратига Михаїла (21 листопада) і за церковною, і за народною традиціями належить до величних. Адже Михайло (у народі звуть спрощено цього небесного воїна) постійно бореться зі силами зла, вбиває їх блискавицями.

З іменем святого пов’язано багато апокрифічних легенд. Одна з найпоширеніших – про чорта, який хотів сховатися від Архистратига. Для цього почав називати предмети, об’єкти,живих істот, дерева, кущі, за якими б Михайло не впізнав нечестивого лиходія. Навіть назвав людину. Михайло у відповідь запевнив: якщо в цьому випадку він уб’є блискавкою людину, то дасть їй Царство Небесне. Все перелічив чорт, а ось про ліщину забув. Тож радять: під час грози під ліщиною краще не ховатися, бо може влучити блискавка.

Інша легенда розповідає, що мисливець випадково вбив під час полювання чорта. До нього з’явився Святий Михайло і запропонував виконати будь-яке бажання мисливця. Той забажав обмінятися рушницями. Михайло погодився, але застеріг: якщо мисливець схоче назад забрати свою рушницю, то мусить прийти через рік на те саме місце. Вдарили по руках…

Детальніше:НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ КИЄВА

Дохристиянські вірування східних слов'ян – на жаль, малодосліджений пласт духовної культури, зокрема стосовно морального аспекту.

Природа для наших пращурів була сукупністю таємничих істот, що живуть і діють подібно людині. Варто, вважали язичники, здобути прихильність вищих сил чи навчитися з допомогою ритуально-магічних дій боротися з їх лихою вдачею, тоді людська діяльність стане успішною, всі справи підуть на лад, запанують гаразди…

З найдавніших часів у житті Природи, як вірили давні предки, виник дуалізм: вічне змагання світлого й темного, дня і ночі, літа і зими, добра і зла. З метою фіксації цих протилежностей було визнано співіснування двох богів-антиподів: Білобога і Чорнобога.

Перший бог – бог щастя, добра, білого (світлого) дня. Своїми функціями чи то безпосередніми діями, силою він протистояв Чорнобогу. Той уособлював нещастя, темряву, все лихе. Навіть поставав в образі злючого пса.

Детальніше:ДОБРО І ЗЛО