Останні новини
28 березня 2024
25 березня 2024

Колись, дуже давно, Місяць не був такий, як тепер, а ясний-ясний. На ньому не було ні плямочки. Але злі люди затьмарили його. Це було давно. Жили собі два брати. Після смерти батька залишився ґрунт, яким вони ніяк не могли поділитися. Кожен хотів загарбати собі більшу частку батьківської спадщини. За цего брати посварилися і зненавиділи один одного. Одної місячної ночі, коли скидали в копиці сіно в лузі, старший брат пробив молодшого вилами і мертве тіло його затяг у провалля. Він подумав: "Тепер вся вітцівщина буде моя. Добре, що ніхто не бачив, як я зігнав його зі світу".

І тут він глянув на Місяць і побачив там, як у дзеркалі, себе з вилами і вбитого брата. Дуже злякався він - тепер усі будуть знати, хто вбивця.

Хоч забрав той недобрий чоловік усе батьківське майно, але не був щасливим. Він дуже не любив місячних ночей, бо повний Місяць нагадував йому про його тяжкий злочин.

І так до цего часу на Місяці видно, як стоять один проти одного два чоловіки з вилами в руках.

Українське поле годі уявити без жита. Воно, після пшениці, належить до основних хлібниз злаків. Мабуть не випадково в нашій мові назва цієї культури має спільний корінь із словами «Жити», «Життя».

Жито відоме в Європі з бронзового віку. У басейнах Дніпра, Дністра й на Керченському півострові східні слов'яни вирощували його у першій половині I тисячоліття нашої ери. Батьківщиною цього злаку, як вважають науковці, є гірські райони Північної Африки й Західної Азії. Серед тринадцяти видів жита лише один належить до аграрних культур, решта - дикі, хліба з них не спечеш.

Цікавий факт: у горах на заході Німеччини росте жито заввишки понад два метри. Ой, як тут не пригадати українське віншування- побажання:

- Роди, земле, жито з голоблю, а картоплю, як колесо!

Називається воно очеретяне, бо солома цього жита жорстка, бура.

Український народ про жито каже таке:

- З житом жити - не тужити!

- Буде жито - буде людям сито!

- Жито два тижні зеленіє, два тижні колоситься, два тижні відцвітає, два тижні поклони б'є, бо жати проситься.

Спостерігали і радили:

- Жито сильно пахне перед дощем. Отож, плануй роботу, господарюй!

- Жито, засіяне при північному вітрі, родить краще.

- Жито колоситься - знайдеш багато грибів.

- Жита раніше вівса не косять. 

У рослинному світі символом травня є, безперечно, конвалія, яка впродовж усього місяця Божої Матері милує наше око, п’янить ароматом. Намарно люди нещадно нищать квітку. Конвалія має цілющі властивості. Її використовують для виготовлення препаратів, що лікують серце. Таке запримітили ще давні римляни і обожнювали рослину. З квіткою пов’язана доволі цікава легенда…

У лісі стояв козацький загін, який прийняв нерівний бій з ворогом-супостатом. Козакам довелося на деякий час відступити. Раптом серце дівчини відчуло, що її брата-козака вбито. Вона помчала через село у лісову гущавину і такий знайшла свого брата, який вже стік кров’ю і назавжди закрив очі. Дівчина плакала над ним гіркими сльозами… Навколо все буяло, співали птахи. Але травнева краса природи не стала для дівчини милою, не змогла втішити її, заспокоїти.

Невдовзі повернулися козаки, з почестями поховали свого побратима. А на землі, яка була зрошена сльозами сестри, проросли конвалії. Відтоді щоранку у травні з їх білих квітів-дзвіночків капають сльози-росинки. Вони, як і сестра, також плачуть за полеглим козаком.

Інша версія легенди говорить, що це була не сестра, а наречена полеглого на полі брані козака.

Легенда легендою… Втім, бережімо конвалії! Це не тільки квіти краси, любові, ніжності, а й цінна лікарська рослина.

 

Тарас ЛЕХМАН

(Легенда)

Україна під гнітом чужинців. З усіх боків ворог дошкуляє, землю обкрадає, мирних українців полонить. Стало вже життя нестерпним. Люд правди шукає. Хлопці славні, хлопці браві на Січ подалися. Щоб Вкраїну рятувати, до зброї взялися.

Гетьман дає настанову: «Волю, браття-запорожці, маємо здобути! Щоб чужинець панував – не може так бути!».

Сокіл згорьований, Сокіл зажурений над Україною літає. Бачить Гетьман птаха в небі і його питає:

-Соколе, Соколе! Де воля? Де слава? Як її здобути? Чи ще довго українцям у неволі бути?

Сокіл ясний, Сокіл гордий все бачить, все знає, з неба, темного від горя, козакам гукає:

-В вашій зброї – ваша воля, в серцях ваших – слава! Поборете воріженьків – буде вам держава!

Записав Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 9-Б класу Червоноградської СШ №8.

На півдня Італії на горі Гаргано розмістилася святиня Архангела Михаїла – найдревніша у Європі (якщо не у світі) і, мабуть, найбільш вражаюча своєю сутністю. Вона знаходиться на висоті 850 метрів над рівнем моря. Її історія напрочуд вражаюча. Втім, навіть мало хто з італійців знає про це достеменно.

Переказ про Святого Архангела Михаїла зафіксовано у стародавньому рукописі. Зокрема йдеться про чоловіка на ім’я Гаргано, вельми заможного селянина.

…Якось худоба паслася на схилі гори. Здоровенний бик відбився від стада і зник за вершиною. Відтак – зупинився перед входом у печеру, у якій, як вважали, колись жили первісні люди. Господар, озброївшись луком і стрілами, пішов шукати його.

За якийсь час він побачив бика у дивній позі: тварина стояла нерухомо навколішки, опустивши голову до самого долу. Намарно господар бив бика батогом, намагаючись зігнати його з місця. Врешті,розлютившись, вистрілив у нього стрілою. Але дивом див стріла зависла у повітрі.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.