Останні новини
16 квітня 2024
15 квітня 2024

Якраз на величне церковне свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії праведною Анною (22 грудня) припадає, за астрономічними спостереженнями, найдовша ніч у році. У народі цей день називають святом Анни, або Зимовою Анною.

У давнину маловірні люди боялися цього астрономічного явища, вважали, що тієї пори оживають та активізуються усі демонічні сили, які так і чатують на людину, щоб заподіяти їй шкоду. Вкотре наголошуємо: не вдавайтеся до такого марновірства! Навпаки, «Анна ночі не боїться, бо темна нічка тільки до Анночки». А далі схід сонця відбуватиметься раніше і раніше, день чимраз ставатиме довшим.

Колись на Анни вагітні жінки строго постили, щоб щасливо народити малятко. Але це також вважається марною пересторогою.

З уст народу можна почути:

- Яка Ганка до ніченьки - така зима до весноньки.

- Яка Ганка до полудня - така зима до кінця грудня.

- Мороз на Анни і вовки виють на зорі (звідти, очевидно, назва - вовча зоря) - холод довго протримається.

- На Анни ожеледь на дорогах - до врожаю садовини.

- На Анни капнуло зі стріхи - буде добрий медозбір.

31 грудня усі зайняті підготовкою до проводів Старого і зустрічі Нового року — одного з найдавніших і найпопулярніших свят, але єдиного в році, яке, як не дивно, немає сталих традицій, бо кожен святкує його по-своєму...

Одні готують карнавальні костюми, інші готують новорічний концерт з піснями, танцями та жартами, а хтось без зайвих розваг зустрічає його у тісному родинному колі, але в розмовах ідеться тільки про все добре, хороше, а лихо хай відходить з роком минулим.

Насамперед прибирають у хаті, викидають мотлох, непотріб. Тут і дітям додається роботи.

За давнім українським звичаєм напередодні Нового року наші предки уникали сварок і неприємних витівок, просили один в одного прощення, бо «як зустрінеш Новий рік - так і проведеш».

25 грудня — свято Спиридона, якого у народі називають Сонцеворотом і кажуть: «На Спиридона сонце - на літо, а зима - на мороз».

Колись, починаючи з цього дня, визначали погоду на весь рік. Яка погода на Спиридона - така буде у січні; яка погода 26 грудня - такою буде у лютому... І так 12 днів поспіль.

Щоправда, у північному регіоні України починали «прогнозувати погоду на рік» з 26 грудня, тобто днем опісля Спиридона. Зрештою, слід врахувати двотижневу різницю між «старим» і «новим» календарями. «Старий» календар щодо ведення фенологічних спостережень вважають точнішим.

Говорять і таке:

- Звідки вітер на Спиридона - звідти буде дути аж до Сорока святих (22 березня).

- Після зимового сонцестояння хоч на горобиний скік, але прибуває дня.

- Ранок на Спиридона сонячний - поспішати з ранньою сівбою не варто, бо весна обмане.

- Якщо на Спиридона мороз і сонце - таким буде Новий рік.

- Спиридонів день, підіймайся вверх!

- Спиридон зиму котить вниз, а весну наближає.

- Зі Спиридона сонце на літній шлях стає, а зима обабіч іде.

- У день Спиридона ведмідь на другий бік перекидається. Так, принаймні, стверджують досвідчені мисливці.

- Спиридон сонцем пригріє - корова влітку боки нагріє.

(ЛЕГЕНДА)

Було це у давнину, коли люди жили в злагоді з природою і не полювали на тварин, а ті на них не нападали, не кусали, жодної шкоди не завдавали. Тоді люди і звірі мали спільну мову.

Та якось одна нерозсудлива Людина порушила закон гармонії і миру…

Сталося це так. Людина побачила, що гадюка відклала яйця, з яких ось-ось мали з’явитися на світ Божий гадюченята. Вирішила Людина покепкувати:

Ти, Гадюко, не птах, не літаєш, бо крил не маєш, а відкладаєш яйця. Зараз я їх розчавлю і подивлюся, що там у них є…

Гадюка почала слізно просити, благати не робити цього, бо в них – її діточки, вони ні в чому не винні, як і сама мати. Такими їх Бог створив.

Однак нерозсудлива Людина не послухала Гадюки і здійснила задумане…

Відтоді, на знак помсти, гадюки жалять людей.

(Записано у с. Реклинець Сокальського району Львівської області; оповідач – Микола Васько, 1946 р.н.).

Записав Маркіян ЛЕХМАН.

 

Учень 9-Б класу Червоноградської СШ №8

Нам не раз доводилося чути міфологічну назву «Буян-Острів». Що вона символізувала в уяві наших далеких пращурів – східних слов'ян-язичників?..

Як стверджують давні літописні та народно-поетичні джерела, Буян-Острів (інші назви – Курган-Острів, Буєвий острів, Киян-Острів) – це острів у далекому морі-океані, на якому росте велетенський дуб (Дерево життя). На цьому острові розташувалося головне царство Змія-Горинича, де стоять три палаци: золотий, кришталевий і діамантовий, а в стайнях – такої ж масті коні, на яких він обїжджає свої володіння.

Легенда оповідає, що один парубок-сміливець побував на цьому острові. Відтак, над золотим палацом летів цілий рік, над кришталевим – два, а над срібним – три.

Живе на цьому острові дочка Змія-Горинича – Маринка. До неї звертаються люди у замовлянні від змій.

У дуплі дуба замешкала цариця Веретенеця зі своїм польовим, водяним, лісовим, луговим військом.

Назва «Буян-Острів» походить від слова «буй» - буяти (синонім – «яр») і поєднує в собі назви весняний, палкий, пристрасний, родючий. Вірили, що там зимують птахи, відлетівши у вирій. Тож інша назва острова – Ирій. (Без літери «В»). На Буян-Острові зосереджені всі могутні, непоборні весняні сили: громи, блискавки, вітри, грози, рясні життєдайні дощі. Тут також проживають усім старші від старших змія, бджола-матка, птах ворон, птах із залізним дзьобом… Від них пішов цей рід.

У пізніших замовляннях східні слов'яни-язичники «поселили» на цьому острові і діву Зорю, і богиню Ладу, і навіть старозавітнього пророка Іллю, який нагадував їм Перуна-Громовержця.

 

Підготував Тарас ЛЕХМАН.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.