Останні новини

ЧОВГАЮТЬ ЧОВНИКИ

18 жовтня — свято мучениці Харитини. Колись від цього дня жінки узвичаєно бралися до виготовлення полотна. Та й з городніми і польовими роботами вже й впоралися... Отож з'явилося більше часу на інші справи, хатні.

У давнину для пошиття одягу селяни використовували насамперед домотканий матеріал. Так виходило дешевше, економніше. Тому ремеслом ткати полотно з льону, коноплі, вовни (грубе, «бите» сукно) володіло багато жінок. Примовляли: «Прийшла Харитина - човгають човники». До речі, човник - деталь від ткацького верстата, за допомогою якої «проганяли» нитки.

Навіть наприкінці XIX - початку XX століття домашнє ткацтво українців, незважаючи на розвиток фабричної промисловості, являло собою усталений комплекс технічних прийомів та знарядь праці, які нагромаджувалися протягом віків. На початку XX століття стали використовувати й нетрадиційну для українців сировину: бавовну та паперову пряжу, а в західних регіонах України - металеву сріблясту нитку (сухозлітку).

Зокрема просте полотно виготовляли технікою переплетення - перемінним настискуванням на дві підніжки ткацького верстата, тобто у дві ремізки. Залежно від призначення тканини кількість ремізок на верстаті могла збільшуватися від 4 до 20.

Існувало велике розмаїття орнаментальних мотивів: на вічка, на кружки, на шашки, на пасочки, у сосну, кіскою та інші.

При виготовлення декоративних тканин, а також деяких елементів одягу, наволочок, рушників, скатертин тощо використовували техніку перебірного переплетення. На таких тканинах візерунок завжди рельєфно виступав понад фоном.

Все ж, із розвитком легкої промисловості нагальна необхідність у домашньому виготовленні тканин відпала. Але традиції художнього ткацтва не занепадають.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.