Християнське свято Введення у храм Пресвятої Богородиці (4 грудня), яке у народі називають спрощеніше — Введення, знаменує собою початок зимового циклу обрядовості в українській духовно-побутовій культурі.

Ще у давнину казали: “Введення прийшло — свят навело”. Справді, після Введення — низка важливих у церковному календарі і доволі популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, Анни. А вже опісля — Різдво, Новий рік (Василія), Водохреще.

Введенські прислівя розкривають прагнення українського хлібороба зазирнути в майбутнє, передбачити, якою буде наступна зима, і як вона вплине на врожай, що краще садити і що краще сіяти. Тож: “Як Введення мостить мостки, а Микола забиває гвіздки, то зима буде лютою”; “Як на Введення ляже глибока зима, то готуй глибокі закорма”.

В окремих етнографічних регіонах України на Введення починали деякі види ремісничих робіт (так само, як і на Новий рік), бо твердо вірили, що це забезпечить успіх протягом усього року.

Вважали, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому свято ще називають “Виденням”, “Видінням” - баченням.

У народному побуті свято було пов'язане з деякими пересторогами, марновірством. Наприклад, боялися, щоб на Введення першою переступила поріг жінка, бо, мовляв, неодмінно принесе нещастя. А ще вважали, що у цей день не можна терти коноплі. Загалом, за церковним уставом, важка чи інша фізична праця (без нагальної потреби) у Богородчанські свята є гріхом.

Народні прогностичні прикмети стверджують:

- Як на Введення буде в сліду вода, то на Юрія (6 травня) — буде добра трава.

- Як горобець нап'ється в бичачім сліду води, то напасеться худоба до Юрія трави.

- Як на Введення буде вода, то влітку буде багато молока.

Однак знаймо: “Введенські морози ще зими не роблять”.

Підготував Тарас ЛЕХМАН.