Останні новини

МИКОЛАЇВСЬКІ СВЯТКИ

Миколи (22 травня і 19 грудня; відповідно — Весняного і Зимового) — це не тільки церковні, а й давні землеробські календарні свята українців. У народних віруваннях Святий Миколай виступає помічником і заступником хліборобів.

До зимової дати були приурочені деякі приповідки про погоду та прогнози на майбутній врожай. Зокрема казали: “Як на Миколи іній — буде овес”; “На Миколи багато снігу — вродить пшениця”; “Морозяний день — на врожай городини”.

Подекуди ще напередодні Миколая і в його день (17, 18, 19 грудня) справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди фруктових дерев та ячмінь.

Етнографічні джерела стверджують: наприкінці XIX — початку XX століття ледь не по всій Україні влаштовували обходи, схожі на різдвяні колядування.

Серед українського населення Галичини, Закарпаття та інших західних областей набула поширення саме католицька традиція обдаровування від імені Святого Миколая. Навіть виник Миколаївський вертеп — цікаве і літературно-мистецька, і сценічне, й обрядове дійство. З'явилося безліч його варіантів до потреб часу, конкретних ситуацій. Очолювана парубком, перевдягненим у Святого Миколая група молоді обходила двори, роздаючи подарунки дітям, а неслухняним залишала палицю (прутик) як пересторогу на майбутнє. Гуртом щось дарували й сиротам. Через “посередництво” Святого Миколая парубки та дівчата нерідко передавали подарунки своїм коханим.

На Львівщині й Тернопіллі до свята Миколая випікали спеціальне обрядове печиво — миколайчики — і клали його дітям уночі під подушку разом з іншими подарунками. Добре, що цей звичай обдаровування на свято Миколая зберігся і в наші дні.

 

Підготував Тарас ЛЕХМАН.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.