Багата українська весільна обрядовість завершувалася ритуалом покривання, що символізував перехід молодої до заміжнього стану. Доволі цікаво це дійство виглядало у давнину...

Покривання було своєрідним продовженням посаду молодих, а розпочиналося воно розподілом короваю. Ритуали розподілу весільного хліба і спільного разом з гостями споживання його окрайців також символізувало і засвідчувало створення нової сім'ї.

Далі символічні дії через розплітання коси, покривання голови молодої хусткою (подарунок від свекрухи), або ж очіпком і наміткою, що практикувалося давніше, підкреслювали ієрархічність шлюбного союзу. У найдавніші часи обряд розплітання коси здійснювався у домі молодої свекрухою та приданками, а в кінці XIX століття — як в домі молодої, так і в домі молодого тими ж свекрухою та приданками і навіть молодим.

Під час обрядового дійства молоду садовили на діжу, брат або приданка розплітали їй косу і змащували волосся маслом чи медом. На Поділлі втинання коси здійснював молодий. Посадивши собі наречену на коліна, відрізав косу ножицями.

На Закарпатті тривалий час зберігався більш архаїчний обряд — відсікання коси. Після церковного вінчання розпочиналися гостина та танці, під час яких молодій обтинали косу. Родичі молодого прив'язували кінець коси до гвіздка, вбитого у стіну. Молодий серед танцю повинен був виявити таку спритність, щоб єдиним ударом топірця повністю відрубати косу. (Скажемо відверто: вельми ризикована затія!). Після цього родичі молодої приймали хлопця до свого роду.

Відрізавши косу, молоду покривали очіпком. За ритуалом, вона мала двічі його зривати, і тільки третього разу скоритися долі... Від цього моменту наречена переходила у стан жінки з відповідними нормами поведінки, виразним суспільним етикетом і навіть церковними традиціями. Вони, з-поміж іншого, підкреслювалися вбранням. Приміром, заміжня жінка збирала волосся у жмут й запиналася хусткою або вдягала очіпок. Виходити поміж люди без головного убору, тим паче — відвідувати церкву з непокритою головою вважалося непристойним, аморальним. Бувало, що просто не пускали до храму таку жінку.

Обряд покривання ставав останнім, що виконувався в домі нареченої. Після цього молодий забирав молоду до свого дому, а разом і її посаг. Або ж — залишався у зятях...