Чимало церковних свят серпня у народному календарі українців приурочено аграрництву, новому врожаю, коли люди щиро дякують Матері Землі, Матері Природі за щедрі плоди, винагороду за важку працю. Водночас це і подяка Всевишньому. До таких належить свято Осінніх Бориса і Гліба. За християнською традицією цих святих мучеників, благовірих братів-князів вшановують в Україні (оскільки вони є помісними святими) 6 серпня.
Борис і Гліб були синами рівноапостольного князя Володимира Великого, братами Ярослава Мудрого. З ними підступно розправився їхній брат князь Святополк, прозваний Окаянним. Так стверджує давній літопис. Після поразки Святополка від Ярослава Мудрого тіла безневинних вбитих Бориса і Гліба поховали у церкві Вишгорода неподалік Києва. Пізніше, коли їхні мощі відкрили, то вони виявились нетлінними, а біля них відбувалися зцілення недужих і чудесні знамення.
У народі кажуть: “Прийшли Осінні Борис і Гліб — достиг у полі хліб”, “З Бориса і Гліба берися до хліба!”. Окрім жнив, активно займалися збиранням та заготовлянням на зиму грибів. Адже серпень взагалі багатий на всякі дари Природи.
Народна прогностична прикмета стверджує: “Якщо Осінні Борис і Гліб (Весняних святкують 15 травня) не затягнуть дощем, то суха погода протримається два тижні”.
На Весняних Бориса і Гліба колос наливається, а на Осінніх — колос достигає.
Тарас ЛЕХМАН