23 червня — свято преподобного Варфоломія (Вартоломія), єпископа Прутського, мучеників Нікопольських, а також преподобного Антонія. За цим днем в українській народній традиції закріпилася назва - Антонія, або Антона Червневого.

У цю пору на більшості терен України селянин мав косити сіно і звозити його, підгортати картоплю. У давніші часи це робили мотикою, або плугом, запрягаючи коней. Це вже потім з'явилися трактори...

Ще один клопіт для селянина - колорадські жуки. Їх неодмінно потрібно кропити отрутою, і то не один раз. Інакше залишишся без бульби. У 60-х роках (аж не віриться: минулого століття) мої батьки навчалися у сільськогосподарському технікумі на агрономічному відділенні. Практику проходили у колгоспах. Хто зі студентів знайшов колорадського жука чи його личинки, тому давали зайві копійчини винагороди. На них можна було купити не один пиріжок чи булочку. Ох, які вони були смачні!

Це і час боротьби з бур'янами. Інколи вони рясно ростуть.

Народні прикмети:

- На Антона тиха ніч - десять днів будуть погожими.

- Хмара дощова, вітер шумить - буде град.

- Туман густий, теплий сповіщає про початок грибної пори (можна збирати печериці).

- Ранковий дощ дрібний - вдень буде хороша погода.

- Грім гримить, а вітер стихає - гроза невдовзі припиниться.

- Вітер посилюється в кінці дня або вночі з одночасним збільшенням хмарності - до погіршення погоди.

- Кульбаба стискує свій пухнастий шар - до дощу.

Тарас ЛЕХМАН