Через тиждень після Трійці і завжди у понеділок розпочинається Петрів піст (Петрівка), який завершується 12 липня у свято Верховних Апостолів Петра і Павла. Отож його тривалість (цього року він розпочинається 15 червня) залежить від «рухомого» свята Воскресіння Христового, Великодня.
Установлення й дотримання цього посту було важливим не тільки з огляду на церковні правила, а й на певні соціальні мотиви. У давнину, коли селяни жили здебільшого з достатків, які отримували із свого поля, городу, у декого тієї пори вже вичерпувалися торішні запаси хліба, а новий хлібний врожай ще не час збирати, не ставало й запасів городини. Поросят, курей берегли на великі церковні свята, родинні оказії. Тому доводилося жити впроголодь (вважайте - постити).
Нестачу продуктів харчування хоч якось можна було компенсувати ранніми ягодами - полуницями, малиною, вишнями, черешнями, але, погодьтесь, то не харч. Добре, коли рано з'явилися печериці. Тільки під кінець посту можна було приготувати борщ з молодої городини, хоч не вельми ситний, але смачний і корисний, так само, як і борщ зі щавлю. Звісно, готували салати з кульбаби, кропиви...
Водночас цей період сповнений для селянина важкої фізичної праці - сіно косити, громадити, звозити його з лугів, у полі боротися з бур'янами. І ще й спека нестерпна дошкуляє... Тому Церква встановила у Петрів піст навіть деякі послаблення щодо споживання молочних продуктів, яєць. Адже, якщо важко працюєш, то повинен добре харчуватися, відновлювати сили!
Про Петрівку склали не зовсім добрі приказки:
- Голодний, як у Петрівку.
- Петрівка - голодівка.
- На Петрівку хліб ощаджуй!
- Захотілося в Петрівку льоду.
- У Петрівку день - як рік.
- У Петрівку почалася косовиця й грабовиця (сіно громадити).
- Хто в Петрівку сіна не косить, той зимою у собак їсти просить.
-