На п'ятдесятий день після Великодня відзначаємо свято Зіслання Святого Духа, а днем пізніше - Пресвятої Трійці, які, за церковними канонами, знаменують завершення Великоднього циклу. Цього року вони припадають відповідно на 7 і 8 червня. У народі їх ще називають Зеленими святами, Трійцею, П'ятидесятницею, Зеленою неділею. Тиждень перед Трійцею зветься Зеленим, Клечальним.
О цій порі половіє жито і, за повір'ями, прокидаються покійники (Бог відпускає їхні душі до живих), виходять з води русалки. Свої оселі люди прикрашають (клечають) гілками дерев, пахучими травами.
У клечальну суботу до схід сонця дівчата й молодиці йдуть у поле, ліс, на левади збирати рослини. Часом за троїцьким зіллям ішли гуртом. Тоді такі походи нерідко перетворювалися на веселу забаву з піснями, танцями. Почасти цієї традиції дотримуються і тепер. Заготовляють, як правило, любисток, чебрець, полин, татарське зілля (аїр). Увечері квітчають (клечають) свої хати гіллям клена, липи, ясена, дуба. По долівках стелять аїр або лепеху. На воротях перед господарськими будівлями ставлять віття зеленої осики.
У неділю господарі, рано попоравшись у хаті й у дворі, по-святковому одягалися і йшли до церкви. Після відправи Служби Божої священик окроплював принесені букети. Їх зберігали протягом року до наступних Зелених свят. Зілля, освячене на Трійцю, вважалося чудодійним. Не дивно! Адже у букетах - виключно лікарські рослини. Та й молитва і свячена вода допоможуть!
Свяченою водою також окроплювали криниці (насамперед громадські), йшли у поле і молилися за добрий врожай.
Не траплялося без марновірства. Дехто у ці дні клав на підвіконня часник, аби «захиститися від русалок», бо вони здатні завдавати прикрощів. Протягом тижня, від Зеленої неділі і понеділка, заборонялося білити полотно, ткати. Боялися, щоб русалки не плутали ниток, а на полотні не з'явилися плями, яких не можна буде позбутися.
Зелені свята об'єднують живих і мертвих. Тому у понеділок збиралися на кладовищі і молилися за померлих, інколи влаштовували обіди «на гробах».
У той же понеділок увечері дівчата «проводжали русалок». Вибирали одну з юнок і з піснями вели її в поле чи на луг, прощались зі святами і готувалися до роботи.